01-11-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 1.11.22
.jpg)
Чи може адвокатське бюро бути платником єдиного податку третьої групи?
Адвокатська діяльність регулюється Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина перша ст. 14 Закону № 5076).
Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розд. ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розд. ХІV ПКУ.
Згідно з абзацами першим та другим п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на окремі групи платників єдиного податку.
До третьої групи платників єдиного податку, зокрема, належать юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено види діяльності, що не дають права суб'єктам господарювання бути платниками єдиного податку першої – третьої груп. На юридичну особу – адвокатське бюро норми п. 291.5 ст. 291 ПКУ не поширюються.
Враховуючи вищенаведене, адвокатське бюро як юридична особа може обрати або перейти на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за умови відповідності вимогам, встановленим главою 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розд. ХІV ПКУ.
Чи має право ФОП – платник єдиного податку здавати в оренду частину нежитлового приміщення?
Відповідно до частини першої ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
Підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 кв. метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.
Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право здавати частину нежитлового приміщення в оренду до 900 кв. метрів, за умови, що решта нежитлового приміщення не перебуває в оренді.
У разі звільнення бухгалтера, уповноваженого підписувати податкові накладні при реєстрації, хто повинен накласти кваліфікований електронний підпис?
Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) здійснюється відповідно до вимог Податкового Кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.
Статтею 201 ПКУ визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, Законів України №№ 851 та 2155.
Відповідно до ст. 6 Закону № 851 для ідентифікації автора електронного документа використовується електронний підпис, накладанням якого завершується створення такого електронного документа.
Пунктом 10 Порядку № 1246 передбачено, що до ЄРПН приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням:
кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою;
кваліфікованого електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою – підприємцем.
Визначення, зміна переліку уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації від імені платника податків, а також визначення їхніх повноважень здійснюється керівником платника податків.
Отже, у разі звільнення особи, уповноваженої підписувати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних до закінчення граничного терміну їх реєстрації в ЄРПН, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування здійснюється з накладенням кваліфікованого електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера).
Чи є платником податку на нерухоме майно фізична особа, яка має право власності на нежитлове приміщення як ФОП?
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).
Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об'єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
Воєнний стан. Який порядок подання заяви про включення до реєстру волонтерів?
Для включення до реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі – Реєстр волонтерів) фізична особа – благодійник подає до ДПС Заяву за формою № 1-РВ з позначкою "Включення до реєстру" разом з якою додає документи:
оригінал та копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр), або сторінки паспорта у формі книжечки/зворотного боку паспорта у формі картки, до якої внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, або сторінки паспорта у формі книжечки, до якої внесена відмітка про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або паспорта у формі картки, в якому проставлене слово "відмова", відповідно до яких фізична особа – благодійник обліковується в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків/серією та номером паспорта у формі книжечки або номером паспорта у формі картки (далі – реєстраційний номер облікової картки/серія (за наявності) та номер паспорта);
довідки (довідку) про відкриття/закриття рахунка фізичною особою за формою № 4-РВ, що призначений для здійснення благодійної діяльності (крім рахунків, що були закриті до 21 листопада 2013 року).
При цьому пред'являє паспортний документ, що посвідчує особу, а у разі подання документів поштою – надає його копію. Іноземці та особи без громадянства додатково пред'являють документ, що підтверджує законність перебування на території України.
Зазначені документи можуть бути подані особисто, поштою або через уповноважену особу (далі – представник) за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої нотаріально, на проведення відповідних дій (після пред'явлення повертається) та її копії.
Фізична особа – благодійник особисто подає документи до будь-якого органу ДПС, поштою або через представника документи подаються до органу ДПС за основним місцем обліку фізичної особи – благодійника.
У разі подання документів поштою підпис фізичної особи – благодійника на Заяві за ф. № 1-РВ та копія довідки про відкриття/закриття рахунка фізичною особою, що призначений для здійснення благодійної діяльності, мають бути завірені нотаріально.
У разі відсутності підстав для повернення документів на доопрацювання орган ДПС протягом одного робочого дня з дня отримання Заяви за ф. № 1-РВ включає таку фізичну особу – благодійника до Реєстру волонтерів.
Датою включення фізичної особи – благодійника до Реєстру волонтерів є дата внесення відповідного запису до Реєстру волонтерів.
Протягом одного робочого дня, що настає за днем отримання Заяви за ф. № 1-РВ, орган ДПС повідомляє фізичну особу – благодійника про результати розгляду заяви у порядку, визначеному ст. 42 глави 1 розд. II Податкового кодексу України.
ДПС створює та адмініструє Реєстр волонтерів в електронній формі та щодекади оприлюднює на вебпорталі ДПС (www.tax.gov.ua) відомості з Реєстру волонтерів.
Водночас, в період дії воєнного стану обмежено доступ до публічних електронних реєстрів, розміщених на вебпорталі ДПС.
Договір оренди розірвано. До якої дати сплачувати орендну плату?
Суб’єкт господарювання (орендар) сплачує орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до вчинення відповідних дій щодо припинення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено істотними умовами такого договору та повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді) на умовах, визначених договором.
Відповідно до абзацу першого п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (абзац другий п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (частина третя ст. 7 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»).
Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права, у тому числі припинення права оренди земельної ділянки, є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).
Частиною першою ст. 34 Закону № 161 встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Користування пільгами для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю під час війни
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року «Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України» в період дії воєнного стану в Україні надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) дозволи на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, строк дії яких закінчився в період дії воєнного стану в Україні, продовжуються на період його дії та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування;
2) положення Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1010, на період дії воєнного стану на території України та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування не застосовуються, крім випадків надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які раніше не зверталися за такими дозволами, та для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, яким необхідно отримати зазначені дозволи на періоди, що слідують за двома календарними кварталами після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платник єдиного податку-юридична особа використовує особливе оподаткування. Чи може вона надавати благодійну допомогу?
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено
п. 9, яким встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням визначених особливостей.
Відповідно до п.п. 9.4. п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ дохід платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, визначається відповідно до вимог ст. 292 ПКУ.
Зокрема, п. 292.1 ст. 292 ПКУ передбачено, що доходом платника єдиного податку – юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
Основні засади благодійної діяльності в Україні регламентуються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
Статтею 1 Закону № 5073 визначено, що благодійна діяльність – добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Слід зазначити, що благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права, яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 5073).
Статтею 5 Закону № 5073 встановлено, що благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів:
- безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав;
- безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права;
- безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав;
- безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів;
- благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність;
- публічний збір благодійних пожертв;
- управління благодійними ендавментами;
- виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності;
- проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.
При цьому відповідно до п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 5073 отримувачами (бенефіціарами) благодійної допомоги можуть виступати фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада, а також юридичні особи для досягнення цілей, передбачених цим Законом.
Статтею 13 Закону № 5073 передбачено що благодійна організація може бути створена як благодійне товариство, благодійна установа чи благодійний фонд з урахуванням особливостей, визначених Законом № 5073 та іншими законами України.
Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не встановлено обмежень для юридичних осіб платників єдиного податку з особливостями оподаткування на період воєнного стану в Україні щодо надання та отримання благодійної допомоги для досягнення цілей, передбачених Законом № 5073.
Чи є базою нарахування єдиного внеску дохід, отриманий фізособою за межами України?
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці – юридичні особи та ФОП, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань).
Враховуючи положення частини першої ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем) сплачують ЄВ за найманих працівників із сум нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною першою ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Отже, дохід, отриманий фізичними особами за межами України, не є базою нарахування ЄВ. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату ЄВ, у разі заключення договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Чи оподатковується військовим збором сума, сплачена роботодавцем на користь працівника за договором добровільного медичного страхування?
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 розд. ІV ПКУ об’єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Підпунктом «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику.
Згідно з п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, зазначені в абзаці першому п. 10 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.9 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ) та доходи, зазначені в пп. 13, 15, 16, 17 і 18 підрозд. І розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.10 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розд. IV, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотки від об’єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи зазначене, якщо сума, сплачена роботодавцем-резидентом за свій рахунок на користь працівника за договорами добровільного медичного страхування не перевищує 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику, то вона не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, не є об’єктом оподаткування військовим збором.
Водночас, у разі перевищення вказаної межі, сума такого перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.