02-10-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПСу Запорізькій області повідомляє 2.10.23
.jpg)
Чи має право платник податку, який навчається в інтернатурі медичного закладу вищої освіти, на отримання податкової знижки?
Суми коштів, сплачені платником податку на користь закладу вищої освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у інтернатурі, при додержанні всіх норм статті 166 ПКУ, можуть прийматися у розрахунок податкової знижки такого платника податку за звітний рік.
Згідно з підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Статтею 28 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» визначено типи закладів вищої освіти.
Пунктом 3 частини третьої статті 61 Закону № 1556 визначено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належить, зокрема, лікар (провізор)-інтерн – особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)-інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про інтернатуру, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.06.2021 № 1254 із змінами та доповненнями інтернатура – форма первинної спеціалізації осіб за лікарськими та фармацевтичними/провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста.
Програма підготовки в інтернатурі – єдиний комплекс освітніх та практичних компонентів, спланованих і організованих закладами вищої освіти і базами стажування лікарів (фармацевтів/провізорів)-інтернів з метою забезпечення набуття лікарями (фармацевтами/провізорами)-інтернами компетентностей, необхідних для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта/провізора-спеціаліста, та який ґрунтується на академічній доброчесності, медичній і фармацевтичній етиці та деонтології, доказовій медицині.
Чи звільняються ФОП від сплати штрафних санкцій у разі самостійного виправлення помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання під час воєнного стану?
Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Так, у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, та пені (абзац двадцять другий підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Яким чином здійснити тестування ПРРО?
Тестовий режим роботи програмного реєстратора розрахункових операцій– це особливий режим, при активації якого усі операції формуються у тестовому режимі та відправляються для реєстрації на фіскальний сервер контролюючого органу.
Для переходу до підрозділу «Тестовий режим» потрібно натиснути іконку «налаштування», у вікні, що відкриється, обрати підрозділ налаштувань «Тестовий режим».
Для налаштування тестового режиму для ПРРО суб’єкту господарювання необхідно виконати наступні дії:
знайти блок, що відповідає ПРРО. У колонці «Тестовий режим» встановити перемикач у положення «Активовано»;
натиснути кнопку «Активувати для всіх кас» з метою швидкої активації тестового режиму для всіх ПРРО;
При активованому налаштуванні всі операції у ПРРО реєструються у тестовому режимі та на печатній формі чеків відображається напис «Тестовий нефіскальний чек». На печатній формі Z-звіту відображається напис «Тестовий нефіскальний звітний чек». З метою швидкого вимикання натиснути кнопку «Вимкнути для всіх кас».
При цьому, налаштування тестового режиму необхідно здійснювати для ПРРО тільки із закритою зміною.
Чи вважається відкликаною вимога про сплату боргу по єдиному внеску, якщо борг погашається в повному обсязі?
Згідно з пунктом 6 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства – у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.
Чи включаються суми податків, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов’язань з цих податків 2022 року, при обчисленні різниці між сумою МПЗ та сумою сплачених податків та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік?
Пунктом 66 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що при обчисленні різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік до загальної суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, визначених пунктом 177.15 статті 177 ПКУ, включаються суми податків, зборів, платежів, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов’язань з цих податків, зборів, платежів 2022 року.
Згідно з пунктом 177.14 статті 177 ПКУ зареєстровані підприємцями фізичні особи – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації про майновий стан і доходи додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
У такому додатку МПЗ, зокрема, зазначаються:
кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються таким підприємцем для здійснення підприємницької діяльності та для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;
сума загального МПЗ, сума МПЗ щодо кожної земельної ділянки окремо;
загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пункту 177.15 статті 177 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року;
різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Згідно з пунктом 177.15 статті 177 ПКУ різниця між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з чистого оподаткованого доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються у підприємницькій діяльності;
рентна плата за спеціальне використання води;
20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Які дії ФОП – платника єдиного податку, яка з 01.08.2023 автоматично вважається платником єдиного податку відповідної групи, якщо нею перевищено обсяг доходу, розрахований пропорційно до кількості календарних місяців 2023 року, протягом яких не застосовувалися особливості оподаткування?
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який доповнено новим п. 9 прим. 1 щодо особливостей переходу суб’єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 9 прим. 1.4.1 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Підпунктом 9 прим. 1.4.3 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з пунктом 293.8 статті 293 ПКУ ставки, встановлені пунктами 293.3 – 293.5 статті 293 ПКУ, застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов’язані у порядку, встановленому главою 1 розділу ХIV ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
Таким чином, фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп, у яких виявлено перевищення граничного обсягу доходу, розрахованого відповідно до підпункту 9 прим. 1.4.3 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зобов’язані:
застосувати до суми перевищення ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків;
перейти на застосування ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку другої або третьої групи або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування (платники єдиного податку першої групи);
перейти на застосування ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку третьої групи або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування (платники єдиного податку другої групи);
перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ (платники єдиного податку третьої групи).
При цьому не пізніше 20 жовтня 2023 року необхідно подати Заяву, у рядках 5.2 та 5.5 якої зазначити дату (період) зміни (відмови) «з 01 жовтня 2023 року».
У яких випадках податкова відмовляє в реєстрації ПРРО?
Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547" фіскальний сервер формує повідомлення про відмову в реєстрації ПРРО із зазначенням підстав для такої відмови.
Відмова у реєстрації ПРРО формується фіскальним сервером ДПС, якщо:
– автоматизованою перевіркою виявлено недотримання загальних вимог щодо електронного документообігу (обов'язковість та/або послідовність підписання електронного документа, невідповідність електронного документа затвердженому формату (стандарту), незаповнення обов'язкових реквізитів, недійсність електронних підписів та/або печаток підписантів Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316605) (додаток 1 до Порядку № 317), непідтвердження права підписанта на подання Заяви тощо);
– ПРРО із зазначеними у Заяві назвою та локальним номером вже зареєстрований;
– щодо господарської одиниці, вказаної у Заяві, суб'єкт господарювання не повідомив про такий об'єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України або згідно з таким повідомленням відповідний об'єкт є закритим чи не експлуатується суб'єктом господарювання;
– суб'єкта господарювання не включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
– виявлено розбіжності даних, вказаних у Заяві, з даними щодо обліку та реєстрації суб'єкта господарювання в контролюючих органах як платника податків.
Чи можна включити до податкової знижки кошти, сплачені на користь вітчизняних закладів освіти, у разі відсутності договору про навчання?
З метою використання права на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року платник податку може включити фактично здійснені ним витрати у вигляді суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, підтверджені відповідними документами, зокрема, копією договору, що ідентифікує заклад освіти – надавача послуг і здобувача освіти – отримувача послуг (його законного представника) та/або юридичну чи фізичну особу, яка здійснює оплату. При цьому в договорі про навчання повинно бути зазначено прізвище, ім’я та по батькові особи, яка буде безпосередньо навчатися (дитини).
Право платника податку на доходи фізичних осіб на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені статтею 166 ПКУ.
Відповідно до підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Підпунктом 166.2.2 пункту 166.2 статті 166 ПКУ визначено, що копії зазначених у підпункті 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з річною податковою декларацією про майновий стан і доходи, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 166.2.3 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту».
Крім того, спеціальними законами, які визначають правові, організаційні, фінансові засади, а також структуру та типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти є: Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» із змінами та доповненнями, Закон України від 11 липня 2001 року № 2628-III «Про дошкільну освіту» із змінами та доповненнями, Закон України від 16 січня 2020 року № 463-IX «Про повну загальну середню освіту».
Згідно з пунктом 6 статті 79 Закону № 2145 встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором.
Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.
Чи подає особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, додаток Ф2 до декларації про доходи, якщо протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувала?
Згідно з пунктом 178.4 статті 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року відповідно до розділу IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Платники податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайняті особи, подають Декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 зі змінами).
Додатки є складовою частиною Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатка (пункт 2 розділу II Інструкції).
Разом з тим, пунктом 49.2 статті 49 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Отже, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду не отримувався дохід від такої діяльності і не має інших доходів з джерел їх походження з України та іноземних доходів, то обов’язку подання Декларації, у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
До якого податкового органу юридична особа подає декларацію платника єдиного податку ІІІ групи у разі зміни адреси, попереднє місце обліку якої знаходиться на тимчасово окупованій території?
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Сплата єдиного податку платниками третьої групи, зокрема, юридичними особами здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПКУ).
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (пункт 296.4 статті 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (абзац перший пункт 45.2 статті 45 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси (пункт 294.7 статті 294 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (абзац перший пункт 298.6 статті 298 ПКУ).
Водночас, згідно з абзацом другим частини п’ятої статті 78 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством, зокрема, місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Згідно з пунктом 10.13 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 суб’єкт господарювання після зняття з обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням продовжує обліковуватись та сплачувати податки з урахуванням пункту 10.2 розділу X Порядку № 1588.
Пунктом 10.2 розділу X Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).
Якщо внаслідок зміни місцезнаходження, зокрема, юридичної особи (крім юридичних осіб, які включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій) змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується з відповідною ознакою та визначенням коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, що відповідає:
попередньому місцезнаходженню платника податків – до закінчення бюджетного періоду;
новому місцезнаходженню платника податків – з наступного бюджетного періоду.
Слід зазначити, що з метою забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС в умовах дії правового режиму воєнного стану наказом ДПС від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» виконання повноважень окремих територіальних органів ДПС закріплено за іншими територіальними органами ДПС.
Отже, до закінчення поточного бюджетного року юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, попереднє місце обліку якої знаходиться на території, тимчасово окупованій збройними формуваннями Російської Федерації або на території, на якій ведуться (велися) бойові дії подає Декларацію в електронному вигляді за попереднім місцезнаходженням або на паперових носіях до територіального органу ДПС, за яким, відповідно до Наказу № 173, закріплено виконання повноважень територіального органу ДПС, який знаходиться на тимчасово окупованій території або території проведення бойових дій, з зазначенням у рядку 5 «Найменування контролюючого органу, до якого подається податкова декларація» Декларації контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням платника податків.
Сплата єдиного податку до закінчення поточного бюджетного року здійснюється за попереднім місцезнаходженням платника.
Починаючи з 01 січня наступного звітного року подання Декларації та сплата єдиного податку здійснюються за новою податковою адресою платника податків. Водночас, реквізити рахунків для сплати податків, зборів та платежів розміщено на субсайтах відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).
Чи повинні органи ліцензування видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на бланках?
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються органами ліцензування у паперовому вигляді на аркушах формату А4.
Відповідно до статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до статті 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини одинадцятої статті 13 Закону України від 02 березня 2015 року № 222 «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб’єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР)) та відображається у виписці з ЄДР, яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з ЄДР.
Законом № 222 не встановлено вимог щодо обов’язку оформлення ліцензії, як документа у паперовому вигляді, тому відсутня необхідність існування бланків ліцензій єдиного зразка.