09-05-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 9.05.24
.jpg)
Ставки податку на прибуток підприємств
Відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПКУ базова (основна) ставка податку на прибуток становить 18 відсотків.
Згідно з пунктом 136.1 прим. 1 статті 136 ПКУ базова (основна) ставка податку становить 25 відсотків для цілей:
а) оподаткування прибутку банку, визначеного відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ;
б) оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії банку, визначеного відповідно до статті 39 прим. 2 ПКУ;
в) застосування положень пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ до виплати дивідендів банками.
Пунктом 136.2 статті 136 ПКУ визначено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб – резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 статті 136 ПКУ, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:
3 відсотка за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у підпункті 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 ПКУ (підпункт 136.2.1 пункту 136.2 статті 136 ПКУ);
0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52 прим. 1, 14.1.52 прим. 2 і 14.1.116 пункту 14.1 статті 14 ПКУ (підпункт 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 ПКУ).
Ставки 0, 4, 5, 6, 12, 15, 18 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених пунктом 141.4 статті 141 ПКУ (пункт 136.3 статті 136 ПКУ).
Згідно з пунктом 136.4 статті 136 ПКУ під час провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у пункті 136.1 статті 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі:
10 відсотків від доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів (підпункт 136.4.1 пункту 136.4 статті 136 ПКУ);
18 відсотків від доходу, отриманого від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю (підпункт 136.4.2 пункту 136.4 статті 136 ПКУ).
Податок на дохід, визначений як об’єкт оподаткування у підпунктах 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, та на операції резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах, визначені як об’єкт оподаткування у підпункті 134.1.8 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, є частиною податку на прибуток (пункт 136.5 статті 136 ПКУ).
Під час провадження діяльності з випуску та проведення лотерей встановлюється ставка податку на дохід від суми доходів, визначених підпунктом 134.1.4 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, у розмірі 30 відсотків з урахуванням положень пункту 48 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (пункт 136.6 статті 136 ПКУ).
Відповідно до пункту 136.7 статті 136 ПКУ до об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, застосовується базова (основна) ставка податку.
При цьому підпунктом 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування є скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений відповідно до статті 39 прим. 2 ПКУ.
Згідно з пунктом 136.8 статті 136 ПКУ під час провадження діяльності резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах відповідно до Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» ставка податку встановлюється у розмірі 9 відсотків бази оподаткування, визначеної відповідно до положень пункт 135.2 статті 135, пункт 137.10 статті 137 та пункт 141.9 прим. 1 (крім підпунктів 141.9 прим. 1.3 і 141.9 прим. 1.4) статті 141 ПКУ.
Чи підлягає оподаткуванню виплата благодійної допомоги профспілкою, що не передбачена умовами Статуту профспілки?
Якщо виплата благодійної допомоги (профспілкової виплати) не передбачена умовами Статуту профспілкової організації, або виплата допомоги здійснюється членам сімей (які не є членами профспілкової організації товариства) загиблих працівників, то з метою оподаткування таку допомогу слід розглядати як нецільову благодійну допомогу з відповідним оподаткуванням.
Діяльність професійних спілок, їх організацій та об’єднань в Україні регулюється Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Відповідно до статті 14 Закону № 1045 профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. При цьому статут (положення) профспілки повинен містити, зокрема, джерела надходження (формування) коштів профспілок, їх об’єднань, та напрями використання таких коштів.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема: сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням пункту 170.7 статті 170 ПКУ іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, статус яких визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов’язаним з ними фізичним особам. (підпункт «в» підпункту 165.1.4 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Відповідно до підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ встановленого на 1 січня такого року (у 2024 році у розмірі, що не перевищує 4240,00 гривень).
При цьому положення підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 ПКУ не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені підпунктом 165.1.47 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Водночас перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пунктом 164.2 статті 164 ПКУ, зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 статті 167 ПКУ).
Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 та підпунктом 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Які документи подаються разом з реєстраційною заявою платника ПДВ за формою № 1-ПДВ?
Відповідно до пункту 183.7 статті 183 ПКУ заява про реєстрацію особи як платника податку подається до контролюючого органу засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Суб’єкти господарювання (в тому числі новостворені) можуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник податку під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи – підприємця, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу або про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Пунктом 3.8 розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 визначено, що дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.
З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 ПКУ, така особа відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПКУ, пункту 73.3 статті 73 ПКУ на вимогу контролюючого органу подає документи, що підтверджують такі відомості.
Підтвердженням відповідності вимогам пункту 181.1 статті 181 та пункту 182.1 статті 182 ПКУ є будь-які первинні документи бухгалтерського обліку, що засвідчують факт здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню (акт виконаних робіт, касовий чек, платіжне доручення тощо).
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Чи є контролюючою особою фізична особа – резидент України, яка зареєструвала індивідуальне підприємництво в іноземній країні?
Не є контролюючою особою, оскільки індивідуальне підприємництво не може бути контрольованою іноземною компанією у розумінні положень ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 39 прим. 2. 1.1 пункту 39 прим. 2.1 статті 39 прим. 2 Податкового кодексу України контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених ПКУ.
Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.
З урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.
Іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
В той же час, підпунктом 39 прим. 2.1.3. пункту 39 прим. 2.1 статті 39 прим. 2 ПКУ визначено, що під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:
а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або
б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або
г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.
З урахуванням зазначеного, індивідуальне підприємництво не може бути контрольованою іноземною компанією у розумінні положень статті 39 прим. 2 ПКУ.
Чи має право ФОП – платник єдиного податку виготовляти та реалізовувати вироби з корисних копалин?
Фізична особа-підприємець – платник єдиного податку другої – третьої груп має право здійснювати реалізацію корисних копалин місцевого значення у вигляді сировини. А також виготовляти та реалізовувати вироби з корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, з дотриманням вимог, встановлених статтею 291 ПКУ, а саме: у разі здійснення діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи- підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку другої – третьої груп фізичні особи-підприємці, які здійснюють, видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.
До переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», належать:
сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);
сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);
сировина піщано-гравійна (пісок);
сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);
інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.