04-04-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 4.04.23
.jpg)
Чи може платник податків оскаржити в одній скарзі декілька рішень податкового органу?
Платник податків може оскаржити в одній скарзі всі рішення контролюючого органу, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень щодо кількості оскаржуваних рішень.
Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПКУ у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Вимоги до оформлення скарги визначені пунктом 1 розділу IV Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, відповідно до якого скарга платника податків подається в письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку та має включати таку інформацію:
прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу;
найменування контролюючого органу;
реквізити оскаржуваного рішення;
підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі;
обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства;
вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу;
відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня;
відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду;
адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги;
перелік документів, які додаються до скарги.
Скарги на рішення та на дії контролюючих органів викладаються та подаються окремо.
Які дії суб'єкта господарювання у випадку помилкового подання податкової звітності?
У випадку помилкового подання податкової звітності (подано звітність, яку взагалі не потрібно подавати або подано не до того контролюючого органу) платнику податків необхідно:
до закінчення граничного строку подання такої податкової звітності подати податкову звітність з ознакою «Звітна нова» та зменшити податкове зобов’язання;
після граничного терміну подання такої податкової звітності та виникнення податкових зобов’язань, подати податкову звітність з ознакою «Уточнююча» та зменшити податкове зобов’язання.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Абзацом першим пункту 49.2 статті 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПКУ, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (абзац другий пункту 49.2 прим. 1 статті 49 ПКУ).
Згідно з пунктом 49.8. статті 49 ПКУ прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абзац перший пункту 50.1 статті 50 ПКУ).
Яким чином ФОП на загальній системі оподаткування заповнює графу 9 розділу І додатка Ф2 декларації про доходи в розрізі видів економічної діяльності, якщо один з них є збитковим?
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу IV Інструкції у розділі I «Доходи від провадження господарської діяльності» додатка Ф2 до податкової декларації, який заповнюється ФО-підприємцями, зазначаються:
доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, що відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у графі 2 назви та у графі 3 – коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за провадження якого одержано дохід;
у графі 4 – сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності;
у графах 5-7 – сума документально підтверджених витрат, пов’язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування);
у графі 8 – сума амортизаційних відрахувань, обчислених відповідно до підпунктів 177.4.6-177.4.9 пункту 177.4 статті 177 ПКУ;
у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розділу І додатка Ф2 до податкової декларації вказується значення, розраховане за такою формулою:
графа 4 «Сума одержаного доходу» – графа 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» – графа 6 «Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» – графа 7 «Інші витрати, зокрема витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності» – графа 8 «Амортизаційні відрахування».
Якщо результатом розрахунку суми чистого оподатковуваного доходу одного з видів економічної діяльності є збиток, фізична особа – підприємець при заповнені графи 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» розділу І додатка Ф2 до податкової декларації від’ємне значення за таким (збитковим) видом економічної діяльності не зазначає, а рядок прокреслює.
Значення рядка «Усього» графи 9 розділу І додатка Ф2 до податкової декларації розраховується як сума додатних показників графи 9 за всіма видами економічної діяльності, які здійснювала фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.
Декларування 2023
Чи необхідно подавати декларацію про доходи фізичній особі, яка отримала доходи від продажу майна та при нотаріальному посвідченні договорів був сплачений податок?
Відповідно до абзацу четвертого пункту 179.2 статті 179 розділу IV ПКУ обов’язок платника податку щодо подання Податкової декларації про майновий стан і доходи вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від операцій продажу майна, дохід від яких відповідно до розділу ІV ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок на доходи фізичних осіб відповідно до розділу ІV ПКУ.
Чи можливо перевірити чеки, що видаються ПРРО?
Пошук чеків, виданих ПРРО, можна здійснити за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check.
При цьому чеки, видані ПРРО в режимі онлайн, доступні для пошуку відразу після реєстрації їх на фіскальному сервері, тобто одразу після завершення розрахунку між покупцем і продавцем.
Чеки, видані ПРРО в режимі офлайн, доступні для перегляду після того як вони будуть передані ПРРО до Системи обліку даних РРО (СОД РРО).
Як в інтегрованій картці платника здійснюється облік донарахованих сум грошових зобов’язань під час проведення процедури адміністративного або судового оскарження?
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Пунктом 57.3 статті 57 ПКУ передбачено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Сума грошового зобов’язання, що оскаржується, відповідно до пункту 56.15 та пункту 56.18 статті 56 ПКУ вважається неузгодженою.
Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 846), інформація про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю формування надалі відповідних переліків податкових повідомлень-рішень або внесення інформації до відповідних реєстрів.
Відповідно до пункту 2 глави 4 розділу V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та в інтегрованій картці платника (ІКП) відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
1) інформація із заяви-оскарження податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску.
На підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в адміністративному порядку»).
У разі внесення вказаної інформації:
до настання граничного строку сплати/зменшення відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участі у розрахунках;
після настання граничного строку сплати/зменшення в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв’язку із запізненням надходження скарги;
2) інформація з ухвали суду про відкриття провадження.
На підставі інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Оскаржується в судовому порядку»).
У разі внесення вказаної інформації:
до настання граничного строку сплати/зменшення суми – відповідні облікові показники (операції) в ІКП блокуються, а донараховані/зменшені суми не відображаються та не беруть участь у розрахунках;
після настання граничного строку сплати/зменшення суми – в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих/зменшених сум у зв’язку із запізненням надходження ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Отже, визначені контролюючим органом донараховані суми під час процедури їх адміністративного або судового оскарження з дотриманням визначених строків в ІКП не обліковуються.
Декларування 2023
За якою адресою повинна подавати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО фізична особа, якщо вона зареєстрована в одному місці, а фактично проживає в іншому місці?
Платник податків, який відповідно до норм чинного законодавства зобов’язаний (має право) надати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), а в іншому місці, то він має подати декларацію до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Крім того, згідно із пунктом 49.1 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків- фізичною особою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.
Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно із пунктом 179.7 статті 179 ПКУ сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені ПКУ.
Чи є платником екологічного податку суб'єкт господарювання, який зберігає бензин у власних ємностях на своїй території?
Відповідно до підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі – Екологічний податок).
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, зокрема, обласними державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Оскільки експлуатація ємностей з пальним передбачає, зокрема, випаровування забруднюючих речовин через дихальні клапани резервуарів, то суб’єкт господарювання має отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Крім того, згідно з абзацом другим пункту 1.9 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 із змінами та доповненнями, підприємство несе відповідальність за виконання в установлені терміни інвентаризації викидів, а також за своєчасне представлення необхідної інформації, щодо ведення техпроцесів (техрегламенти, режимні карти, сировини, що використовується і т.д.) та створення необхідних умов по проведенню вимірів.
Контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (пункт 250.12 статті 250 ПКУ).
Отже, суб’єкт господарювання самостійно визначає обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення на підставі матеріалів проведеної інвентаризації викидів, які містять інформацію щодо назв речовин (сполук), що утворюються стаціонарним джерелом забруднення, а також об’ємів викидів, класу небезпечності деяких із них та орієнтовно безпечного рівня впливу речовин (сполук).
При цьому правильність визначення суб’єктами господарювання фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення належить до компетенції Державної екологічної інспекції України.
Суми Екологічного податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (стаття 249 ПКУ).
Суми Екологічного податку обчислюються платниками Екологічного податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок Екологічного податку за формулою, наведеною у пункті 249.3 статті 249 ПКУ.
Ставки Екологічного податку затверджені статтею 243 ПКУ.
Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування використовувати кошти з поточного рахунку, який відкрито для підприємницької діяльності, для власних потреб?
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Пунктом 10 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162, встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
Банк відкриває поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю на підставі пред’явленого паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків та поданої заяви про відкриття поточного рахунку (додаток 4 до Інструкції № 162) (п. 33 розд. ІІ Інструкції № 162).
Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. (пункт 24 розділу І Інструкції № 162).
Відповідно до статті 44 ГКУ підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
Враховуючи викладене, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право вільно користуватися коштами для власних потреб з поточного рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством, від підприємницької діяльності.
Які є підстави для відмови контролюючим органом у взятті на облік рахунку платника податків?
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 підставами для відмови у взятті контролюючим органом рахунка на облік є:
1) відсутність платника податків на обліку в контролюючому органі;
2) наявність інформації про зняття з обліку в контролюючому органі чи запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи, іншої організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
3) наявність у Єдиному банку даних про платників податків-юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про відкриття такого рахунку іншому платнику податків або зазначеному платнику податків, але з іншою датою операції (крім рахунків у цінних паперах);
4) наявність у Єдиному банку даних про платників податків-юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про взяття на облік такого рахунку.
Надходження до фінансової установи повідомлення-відповіді з такою причиною відмови свідчить про те, що рахунок уже взято на облік контролюючим органом. У такому разі повідомлення-відповідь буде містити дату взяття рахунку на облік у контролюючому органі.
Отримання фінансовою установою повідомлення-відповіді з причиною відмови у зв’язку з наявністю в Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про взяття на облік такого рахунку є підставою для початку видаткових операцій за цим рахунком платника податків;
5) наявність у Єдиному банку даних про платників податків-юридичних осіб інформації про направлення до ЄДР відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів або про узгодження плану реорганізації юридичної особи (у разі наявності податкового боргу), які формуються для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи;
6) наявність судового рішення щодо заборони взяття рахунків на облік у контролюючих органах;
7) наявність у Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про закриття такого рахунку (крім рахунків, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України);
8) відсутність у ЄДР платника податків – фізичної особи – підприємця або юридичної особи чи її відокремлених підрозділів, іншої організації, які відповідно до законодавства мають бути включені до ЄДР;
Перелік кодів причин відмови у взятті на облік рахунку платника податків наведено в додатку 7 до Порядку (пункт 2 розділу ІІІ Порядку).
Зміни до термінів проведення документальних перевірок бюджетного відшкодування ПДВ
3 березня 2023 року Президент України підписав Закон України від 07.02.2023 № 2918-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг».
Законом внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких виключається положення абзацу 15 пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, яким передбачено проведення позапланових документальних перевірок заявлених сум ПДВ до бюджетного відшкодування понад 100 тисяч грн протягом 60 календарних днів, що настають після закінчення граничного терміну проведення камеральної перевірки відповідної декларації або уточнюючого розрахунку.
У зв’язку з цим термін проведення документальних перевірок бюджетного відшкодування ПДВ на суму більше 100 тисяч грн з підстав за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу становитиме до 30 календарних днів після закінчення строків на проведення камеральної перевірки відповідної декларації або уточнюючого розрахунку.
Зазначені зміни набрали чинності 20.03.2023.
Чи може подаватися декларація з рентної плати, до закінчення звітного періоду, на який припадає дата ліквідації платника?
Відповідно до підпункту 49.18.8 пункту 49.18 статті 49 ПКУ, якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація з рентної плати може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.