04-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 4.04.2024
.jpg)
Чи має право після демобілізації ФОП – платник єдиного податку ІІІ групи не сплачувати єдиний податок, якщо в цей період надходили доходи?
Якщо фізична особа-підприємець – платник єдиного податку третьої групи після демобілізації, у строки визначені пунктом 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, подала до контролюючого органу за місцем своєї податкової реєстрації заяву щодо звільнення від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, то така особа має право не подавати Декларації і не сплачувати єдиний податок за весь період мобілізації.
Якщо Заява з копією відповідного документа не була подана у строки, визначені пунктом 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та враховуючи те, що положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ поширюються, у т. ч. на платників податків, які мобілізовані, то фізична особа-підприємець – платник єдиного податку третьої групи, яка мобілізована протягом дії воєнного стану в Україні, та не має можливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо, зокрема, подання Декларації та сплати єдиного податку, зобов’язана виконати його протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Якщо фізична особа-підприємець – платник єдиного податку третьої групи демобілізована до закінчення дії воєнного стану та у неї відновилася можливість виконання податкового обов’язку, така особа має подати Декларації і сплатити єдиний податок протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 296.3 статті 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (пункт 296.4 статті 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів)) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПКУ).
Сплата єдиного податку платниками третьої груп відповідно до пункту 295.4 статті 295 ПКУ здійснюється за місцем податкової адреси.
Водночас, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 .
Порядком № 225 визначено перелік підстав неможливості виконання платником податків – фізичною особою, зокрема самозайнятою особою, податкових обов’язків, крім підстав, встановлених підпунктами 102.6.1 – 102.6.5 пункту 102.6 статті 102 глави 9 розділу II ПКУ, однією з яких є призов на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», або перебування в підрозділах територіальної оборони (підпункт 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 225).
Абзацом чотирнадцятим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії або акцизного складу, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, передбачених ПКУ, за умови виконання ними податкових обов’язків щодо, зокрема, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Поряд з цим, відповідно до пункту 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються, зокрема від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Який тип об’єкта оподаткування при заповненні форми № 20-ОПП необхідно обрати платнику, який орендував нежитлове приміщення для Центру евакуації з тимчасовим розміщенням осіб?
Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до повідомлення № 20-ОПП).
Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» у повідомленні № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування, що оприлюднений на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html).
Обрання із довідника відповідного типу об’єкта оподаткування здійснюється з урахуванням принципу укрупнення інформації (у разі його застосування), виду діяльності, для якої такий об’єкт оподаткування відкривається, створюється чи реєструється, та належності об’єкта за своїм функціональним призначенням до наявного типу об’єкта оподаткування у довіднику.
Об’єкт нежитлової нерухомості є узагальненим поняттям.
Згідно з ПКУ до об’єктів нежитлової нерухомості відносяться, зокрема, будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку, інші будівлі.
Для обрання із довідника типу об’єкта оподаткування про орендоване платником податків нежитлове приміщення, що використовується ним безпосередньо у своїй господарській діяльності, у графі 3 «Тип об’єкта оподаткування» повідомлення № 20-ОПП можливо зазначити наприклад: готель, комплекс, санаторій, будинок відпочинку, гуртожиток тощо.
Обов’язок рієлторів — повідомляти контролюючий орган про укладені за їх посередництвом договори про оренду нерухомості
Суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), та уклали у звітному періоді цивільно-правові договори про оренду нерухомості, за якими однією із сторін є фізичні особи, зобов’язані надсилати Інформацію за місцем своєї реєстрації. У разі якщо такі договори не укладалися, Інформація не подається.
Відповідно до підпункту 170.1.6 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену статтею 119 прим. 1 ПКУ.
Згідно з пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ порушення суб’єктом господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтером), порядку та/або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
Дії, передбачені пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за кожне таке порушення (пункт 119 прим. 1.3 статті 119 прим.1 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2017 № 497 затверджено форму «Інформація суб’єктів господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтерів), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)», що подається зазначеними суб’єктами господарювання до контролюючих органів за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку.
Податковий розрахунок за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному кварталу подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно будівля промисловості, частка якої здається власником в оренду?
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель та споруд НК 018-2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто суб’єкт господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, при здійсненні ним операцій з надання в оренду частини будівлі промисловості, яка перебуває у його власності та належить до групи «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора, визначає податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині будівель промисловості (їх часток), наданих в оренду.
Як юрособі, яка з 01.01.2024 перейшла зі сплати єдиного податку ІV групи на загальну систему оподаткування, задекларувати МПЗ за 2023 рік?
Відповідно до пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним МПЗ (підпункт 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 38 прим. 1.1.4 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 ПКУ).
При цьому з урахуванням підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають, зокрема, не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Зокрема, додаток 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємною частиною Декларації та подається як до звітної Декларації, так і до загальної Декларації.
Згідно з приміткою до розділу Розрахункова частина Декларації та абзаців другого і третього пункту 297 прим. 1.7 статті 297 прим. 1 ПКУ платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Тобто Додаток 3 з розрахунком МПЗ за 2022 рік подається сільськогосподарськими товаровиробниками у складі Декларації на 2023 рік, Додаток 3 з розрахунком МПЗ за 2023 рік подається у складі Декларації на 2024 рік.
Разом з тим, якщо сільськогосподарські товаровиробники самостійно відмовляються від статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (переходять на сплату інших податків і зборів) або контролюючі органи не підтверджують статус платника єдиного податку четвертої групи, то вони мають обов’язок визначити МПЗ за 2023 рік.
Таким чином, у суб’єктів господарювання, які у 2023 році подавали Декларації, у зв’язку з втратою (самостійною відмовою) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік виникає обов’язок задекларувати МПЗ за 2023 рік.
На сьогодні Державною податковою службою України доопрацьовано програмне забезпечення, яке надає можливість таким платникам при подачі Декларації сформувати Додаток 3 за два попередніх податкових періоди.
Враховуючи особливості декларування єдиного податку четвертої групи щодо подання Декларації на поточний рік, в якому визначається податкове зобов’язання з єдиного податку на поточний рік, а подання Додатку 3 (з розрахунком МПЗ) здійснюється за попередній рік відносно поточного, то рекомендуємо платникам, які самостійно відмовилися від статусу, або платникам, яким не підтверджено статус платника контролюючими органами, задекларувати МПЗ шляхом подання уточнюючого Додатку 3 до Декларації на 2023 рік.
При цьому повідомляємо, що відповідно до підпункту 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пункт 50.1 статті 50 ПКУ, та пені.
Відповідні роз’яснення розміщені 13.03.2024 на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Прес-центр/Новини/До уваги платників єдиного податку четвертої групи (юридичні особи)! (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/763921.html).