31-05-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 31.05.24
.jpg)
З якою ознакою доходу в додатку 4 ДФ до Розрахунку відображаються лікарняні, нараховані та виплачені працівнику в наступні місяці після звільнення?
Суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), нараховані та виплачені працівнику в наступні місяці після дати звільнення, відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений статтею 116 КЗпП строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої включаються основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, згідно з пунктом 3.2 розділу III Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак винятки, передбачені підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Оскільки, дохід у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності (лікарняні) не включається до складу заробітної плати, то оподаткування такого доходу здійснюється у загальному порядку визначеному розділом IV ПКУ, тобто за ставкою податку на доходи фізичних осіб 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» вказується ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.
Відповідно до Довідника ознак доходів інші доходи відображаються податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41656
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?
Оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).
Згідно з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Відповідно до підпункту 50 пункту 1 статті 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону № 1909).
Підпунктом 66 пункту 1 статті 1 Закону № 1909 визначено, що страховик – фінансова установа або філія страховика – нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41645
Чи повинні рієлтори надсилати податковому органу інформацію щодо укладених угод про оренду нерухомості?
Суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), та уклали у звітному періоді цивільно-правові договори про оренду нерухомості, за якими однією із сторін є фізичні особи, зобов’язані надсилати Інформацію за місцем своєї реєстрації. У разі якщо такі договори не укладалися, Інформація не подається.
Відповідно до підпункту 170.1.6 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену статтею 119 прим. 1 ПКУ.
Згідно з пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ порушення суб’єктом господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтером), порядку та/або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
Дії, передбачені пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за кожне таке порушення (пункт 119 прим. 1.3 статті 119 прим.1 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2017 № 497 затверджено форму «Інформація суб’єктів господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтерів), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)», що подається зазначеними суб’єктами господарювання до контролюючих органів за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку.
Податковий розрахунок за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному кварталу подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=36178
Чи враховується при обчисленні податку на нерухоме майно житлова нерухомість, розташована на тимчасово окупованих територіях, яка перебуває у власності громадян?
При обчисленні бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості (їх часток), що перебувають у власності фізичних осіб враховуються об’єкти, розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у тому числі на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, оскільки базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб.
Положеннями пункту 266.3 статті 266 ПКУ визначено, що базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, які перебувають у власності фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункт 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.1 прим. 1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» – «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).
Підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначені умови та порядок, за яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не нараховується та не сплачується, зокрема, за об’єкти житлової/нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, в умовах воєнного стану.
Крім того, з врахуванням підпункту 1 підпункту 26.1 пункту 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об’єкти житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичної особи, яка проживає на материковій частині території України, розташовані на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41648
За яким ідентифікатором форми подається остання декларація платника єдиного податку щодо якого до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності?
Згідно з пунктом 296.2 статті 296 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (абзац перший пункту 295.8 статті 295 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (пункт 294.6 статті 294 ПКУ).
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Водночас, якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду (підпункт 49.18.8 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на вебпорталі ДПС, а саме: в рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
за ідентифікатором форми F0103406 (для першої та другої груп – рiчна);
за ідентифікатором форми F0103308 (для третьої групи – квартальна).
Отже, враховуючи норму пункту 296.2 статті 296 ПКУ щодо подання Декларації у строки, встановлені для річного податкового (звітного) періоду, фізичною особою-підприємцем – платником єдиного податку (першої – другої груп) щодо якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подає востаннє за річний податковий (звітний) період, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, Декларацію за ідентифікатором форми F0103406 (незалежно від того до закінчення звітного періоду чи ні подається остання Декларація).
При цьому при створенні Декларації за ідентифікатором форми F0103406 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається річний звітний (податковий) період, а саме: рік та період (рік).
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41641