03-06-2024 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 3.06.24

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.

У полі 10 «Види підприємницької діяльності у звітному періоді» розділу І «Загальні показники підприємницької діяльності» Декларації вказуються код та назва виду економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) лише тих видів підприємницької діяльності, які фактично здійснювалися у звітному періоді платником єдиного податку.

При цьому при створенні в меню «Введення звітності» приватної частини Електронного кабінету Декларації в електронному вигляді у таблиці поля 10 такої Декларації автоматично відображаються коди та назви видів діяльності, які зазначені в реєстрі платників єдиного податку. За потреби кількість рядків може бути зменшено/збільшено шляхом видалення/додавання рядка, яке здійснюється натисканням правої кнопки миші при наведенні курсору на будь-який рядок поля 10 Декларації, в результаті чого з’явиться панель інструментів редагування рядків, яка дозволяє рядки в таблиці видаляти або додавати.

 

 

Чи можуть платники при особистому поданні звітності або при отриманні адмінпослуг пред’являти податковим органам документи через мобільний застосунок «Дія»?

При особистому поданні звітності або при отриманні адміністративних послуг фізичні особи, суб’єкти господарювання чи їх уповноважені особи можуть пред’являти контролюючим органам документи через мобільний застосунок «Дія». За допомогою Шерингу мобільного застосунку «Дія» здійснюється ідентифікація особи та передача електронних копій цифрових документів.

Законом України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» закріплено право використання громадянами України е-паспорта – паспорта громадянина України у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, оформленому засобами Єдиного державного демографічного реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання (за наявності) та е-паспорта для виїзду за кордон – паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі електронного відображення інформації, що міститься у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформленому засобами Реєстру, разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом), а також інформації про місце проживання та податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків) (за наявності).

Частиною першою статті 14 прим. 1 Закону № 5492 визначено, що е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон формуються за бажанням особи, на ім’я якої оформлено паспорт громадянина України у формі картки або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлені із застосуванням засобів Реєстру, та використовуються на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, надання адміністративних та інших послуг, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків, про місце проживання.

Електронні копії е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон можуть подаватися та застосовуватися у таких самих випадках, коли законодавством передбачено подання та застосування копій паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Особа може також окремо подавати інформацію (відомості, дані), що міститься в е-паспорті, е-паспорті для виїзду за кордон, у порядку та спосіб, передбачені для подання електронних копій е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон.

Порядок формування е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій та їх перевірки органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами визначається Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи зобов’язані забезпечити перевірку е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, що пред’являються громадянами України.

Відповідно до пункту 3 Порядку формування е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон, їх електронних копій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 911, е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон формуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) за зверненням особи, на ім’я якої оформлено паспорт громадянина України у формі картки або паспорт громадянина України для виїзду за кордон, із застосуванням засобів Реєстру, у тому числі не отриманий нею.

З метою реалізації норм законодавства щодо застосування електронних копій е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон при наданні адміністративних послуг ДПС було забезпечено підключення інформаційної системи ДПС до Порталу Дія, розроблено та впроваджено програмне забезпечення, засобами якого посадові особи ДПС під час надання адміністративних послуг у Центрах обслуговування платників, за допомогою Шерингу через мобільний застосунок «Дія», отримують електронні копії цифрових документів.

Шеринг реалізується наступним чином:

                   фізична особа, яка звернулась за отриманням адміністративної послуги, повинна згенерувати у мобільному застосунку «Дія» тимчасові коди документа для перевірки (коди не містять ніякої персональної інформації, є одноразовими і дійсними лише протягом 3 хвилин);

                   згенерувати та відобразити тимчасові коди документа можна двома шляхами – фізична особа натискає у мобільному застосунку «Дія» на відображення е-паспорта громадянина України і генерується QR/штрих-код та 13-значний код, зазначений під штрих-кодом, або натискає на відповідне поле, і відображаються такі ж згенеровані QR/штрих-код та 13-значний код;

                   співробітник ДПС сканує шрих-код електронного документа в мобільному застосунку «Дія» або вносить 13-значний код, що зазначений під штрих-кодом, до відповідного поля інформаційної системи ДПС;

                   клієнту в мобільний застосунок «Дія» буде надіслано повідомлення щодо згоди на передачу цифрової копії е-документа;

                   після надання згоди клієнтом, в інформаційну систему ДПС автоматично надходять електронні копії цифрових документів.

 

 

Яка інформація зазначається в рядку 14 «вид операції» фіскального касового чека?

В рядку 14 «вид операції» фіскального касового чека зазначається: операція з приймання коштів з рахунку покупця, наприклад: «Оплата», «Продаж» тощо або операція з видачі коштів на рахунок покупця, наприклад: «Повернення», «Видача» тощо.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.

Форма та зміст розрахункового документа встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.

Згідно з пунктом 1 розділу II Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, наведений у додатку 1 до Положення № 13.

Фіскальний касовий чек видачі коштів – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) РРО або ПРРО під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою № ФКЧ-2, наведений в додатку 2 до Положення № 13.

Пунктом 2 розділу II Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, такі як «вид операції» (рядок 14 фіскального касового чека).

При цьому, рядки 11 – 18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з’єднаного або поєднаного з РРО (пункт 4 розділу ІІ Положення № 13).

Згідно з пунктом 56 частини першої статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» платіжна картка – електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Крім того, загальні вимоги до порядку емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням визначені постановою Правління Національного банку України вiд 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів».

Підпунктом 24 пункту 3 розділу І Положення № 164 визначено, що платіжна операція – це дія, ініційована користувачем, із внесення, переказу або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

 

 

Чи повинні ФОП – платники єдиного податку ІІІ групи – платники ПДВ зберігати первинні документи та чи передбачена відповідальність за їх незберігання?

Згідно з абзацом другим – четвертим пункту 296.1 статті 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Вимоги пункту 296.1 статті 296 ПКУ не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи – електронними резидентами (е-резидентами) (абзац шостий пункту 296.1 статті 296 ПКУ).

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405.

Крім того, пунктом 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, та забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до абзаців першого – другого пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Пунктом 44.3 статті 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

                   2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ (підпункт 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);

                   1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються, зокрема, фізичними особами – підприємцями, у тому числі такими, що обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 ПКУ, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 ПКУ (підпункт 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);

                   1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 ПКУ (підпункт 44.3.3 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);

                   1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (підпункт 44.3.4 пункту 44.3 статті 44 ПКУ).

Строки зберігання документів та інформації, визначені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків, зокрема, документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів, що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 ПКУ.

Отже, статтею 44 ПКУ встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов’язань контролюючими органами.

Слід зауважити, що пунктом 69.36 статі 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлено, що для контролюючого органу та платників податків зупиняється відлік строку давності щодо документальних планових та позапланових перевірок, які не проводяться згідно з підпунктами 69.2 прим. 2, 69.35 прим. 1 та 69.35 прим. 2 пункту 69.36 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Для платників податків продовжуються строки зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, на період зупинення відліку строку давності, передбаченого абзацом першим пункту 69.36 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

За незберігання первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, та первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг, до фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку третьої групи – платників ПДВ (незалежно від здійснюваних видів господарської діяльності) застосовуються штрафи відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПКУ, зокрема, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПКУ строків їх зберігання, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Водночас, відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень статті 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

 

 

Які додатки подаються разом зі звітною новою або уточнюючою декларацією екологічного податку у разі виправлення показників в окремих додатках?

Відповідно до пункту 250.1 статті 250 ПКУ базовий податковий (звітний) період по екологічному податку дорівнює календарному кварталу.

Платники екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів (підпункт 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 ПКУ).

Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715.

Згідно з приміткою 1 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків: додатки 1 – 6.

Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші.

За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування тип додатка, у якому обчислюється податкове зобов’язання для такого об’єкта оподаткування, до Декларації не додається.

У разі виправлення показників в окремих додатках до поданої звітної Декларації суб’єктом господарювання подається:

         до настання граничного терміну подання звітної Декларації – звітна нова Декларація разом з усіма додатками, в яких обчислюються податкові зобов’язання за відповідними видами об’єкта оподаткування;

         після настання граничного терміну подання Декларації – уточнююча Декларація разом з тими додатками, в яких виявлені помилки, та у зв’язку з цим уточнюються податкові зобов’язання за відповідним видом об’єкта та/або додатки за об’єктами оподаткування, які не були подані разом зі звітною Декларацію.

При цьому згідно з підпунктом  69.38 пункту  69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, та пені.

 

ГУ ДПС у Запорізькій області