29-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 29.04.24
.jpg)
Як представнику, уповноваженому одним із батьків подати Облікову картку за ф. № 1ДР та отримати документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО особи до 14 років?
Відповідно до пункту 70.5 статті 70 ПКУ та пункту 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 822), яка є водночас заявою для реєстрації у ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання (за наявності), громадянство).
Якщо малолітня особа (до 14 років) зареєстрована в ДРФО, необхідно подати до відповідного контролюючого органу Заяву про внесення змін до ДРФО за формою № 5ДР (додаток 12) (пункт 1 розділу IX Положення № 822).
Облікові картки за ф. № 1ДР малолітніх осіб (до 14 років) / Заяви за ф. № 5ДР подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію (пункт 4 розділу VII та пункт 7 розділу IX Положення № 822).
Облікова картка за ф. № 1ДР/Заява за ф. № 5ДР може бути подана через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації малолітньої особи у ДРФО / внесення змін до ДРФО (після пред’явлення повертається) та її копії (пункт 3 розділу VII та пункт 1 розділу IX Положення № 822).
За бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, може бути виданий її представнику за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації малолітньої особи у ДРФО / внесення змін до ДРФО/видачу документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО (після пред’явлення повертається) та її копії (пункт 9 розділу VII Положення № 822).
Враховуючи викладене, для реєстрації малолітньої особи у ДРФО /внесення змін до ДРФО/отримання документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, представнику необхідно подати до контролюючого органу такі документи:
Облікову картку за ф. № 1ДР/Заяву за ф. № 5ДР;
копію свідоцтва про народження дитини;
документ, що посвідчує особу довірителя (одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника)), або його ксерокопії (з чітким зображенням);
документ, що підтверджує інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) довірителя (одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника));
витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) дитини подається лише за наявності такого документа або якщо задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) дитини відрізняється від задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків;
довіреність, засвідчену у нотаріальному порядку (одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника)) на проведення реєстрації малолітньої особи у ДРФО та видачу документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО (після пред’явлення повертається) та її копії;
документ, що посвідчує особу такого представника.
Які документи необхідно подати платнику для отримання податкової знижки за понесеними витратами на страхові платежі та пенсійні внески?
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів, в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
У зазначених документах обов’язково повинні бути відображені сума сплачених страхових та пенсійних внесків, дата сплати, прізвище платника, реквізити договору згідно з яким здійснюється така плата, відповідний договір (договір довгострокового страхування життя, договір (договір довгострокового страхування життя, договір недержавного пенсійного забезпечення, пенсійний контракт з недержавним пенсійним фондом тощо).
Відповідно до статті 166 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено пунктом 166.3 статті 166 ПКУ, підпунктом 166.3.5 якого встановлено, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, суму фактично здійснених ним протягом звітного податкового року витрат на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень);
б) при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПКУ).
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними бо товарними чеками, прибутковими касовим ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача)), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Підпунктом 166.2.2 пункту 166.2 статті 166 ПКУ визначено, що копії зазначених у підпункті 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Відповідно до підпункту 166.2.3 пункту 166.2 статті 166 ПКУ для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання інформації, документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ.
Статтею 981 Цивільного кодексу України визначено форму договору страхування. Договір укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначено, що учасником недержавного пенсійного забезпечення є фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду або на пенсійний депозитний рахунок у банку і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного рахунка або договором страхування довічної пенсії та Законом № 1057, або яка отримує пенсійні виплати із пенсійного фонду.
Чи може юридична особа – платник єдиного податку ІІІ групи застосовувати спрощену систему оподаткування при наданні фінансової допомоги працівнику?
Надання фінансової допомоги (поворотної або безповоротної) фізичній особі не є діяльністю у сфері фінансового посередництва, а отже не суперечить вимогам підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ.
Водночас, діяльність юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи з надання безповоротної та поворотної фінансової допомоги на постійній основі може розглядатися як надання фінансових послуг.
Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ фінансова допомога – фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Зокрема, поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Пунктом 291.5 статті 291 ПКУ визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.
Так, не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПКУ (підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ).
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення». Тому, платник податку, який має код 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Як необхідно проводити розрахунки через РРО за товари, які отримує покупець за допомогою подарункового сертифіката або з використанням талонів?
Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 11 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:
проводити розрахунки на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахунків, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
проводити розрахунки через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення № 13.
Обов’язкові реквізити фіскального касового чека визначені пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13. При цьому, при розрахунку за товари (послуги), які отримує покупець за допомогою подарункового сертифіката або з використанням відомостей, талонів, безкоштовних рецептів, за які внесено попередню (авансову) оплату, – у фіскальному касовому чеку, зокрема, зазначаються:
код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством);
назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ;
позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), сума коштів за цією формою оплати та валюту операції.
Разом з тим, позначення форми оплати (рядок 19 фіскального чека) повторюється відповідно до кількості різних форм оплати. У разі здійснення оплати лише в готівковій формі дозволяється не друкувати цей рядок (пункт 6 розділу ІІ Положення № 13).
Розрахункові документи, що створюються РРО або ПРРО в паперовій та/або електронній формі, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані (пункт 5 розділу I Положення № 13).
Враховуючи викладене, при здійсненні розрахунків з використанням подарункового сертифіката, відомостей, талонів або безкоштовних рецептів розрахунки проводяться через РРО (для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) з позначенням форми оплати: «безготівкова». При цьому, суб’єкт господарювання має право уточнити вид оплати: «подарунковий сертифікат», «талон», «відомість», а за безкоштовними рецептами – «безоплатно» та суму коштів за цією формою оплати. Якщо загальна сума покупки більша ніж вартість, зокрема, подарункового сертифіката, талонів, то в чеку зазначається декілька форм оплати: «готівкова та/або безготівкова» та сума коштів за кожною формою оплати, яка була використана при здійсненні розрахунку.
У безоплатному програмному рішенні ДПС (ПРРО) не реалізована функція проведення розрахунків за товари, які отримує покупець за допомогою подарункового сертифіката або з використанням відомостей, талонів, безкоштовних рецептів. Водночас, комерційні ПРРО можуть забезпечувати таку функцію.
Також, звертаємо увагу, що відповідно до пункту 291.6 статті 296 ПКУ платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Який статус мають послуги, які надаються Контакт-центром ДПС факсом, телефоном, електронною поштою?
Контакт-центр ДПС надає тільки уніфіковані відповіді на запитання платників податків.
Відповіді, отримані платниками податків від Контакт-центру факсом, телефоном, електронною поштою, носять інформаційно-довідковий характер.
Відповідно до підпункту 14.1.172 прим. 1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ визначено, що контролюючими органами, зокрема, є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (абзац перший пункту 52.1 статті 52 ПКУ).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов’язково повинна містити назву – індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (пункт 52.3 статті 52 ПКУ).
Згідно з абзацами першим – третім пункту 52.4 статті 52 ПКУ індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі – контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах – контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, крім державних податкових інспекцій.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ (абзац перший пункту 52.5 статті 52 ПКУ).