29-01-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 29.01.24
.jpg)
Чи зобов’язані підприємці – оператори державних лотерей при продажу лотерейних білетів через електронну систему прийняття ставок застосовувати РРО та РК?
Враховуючи норми статті 9 Закону № 265, суб’єкти господарювання – оператори державних лотерей при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, РРО та/або ПРРО та РК не застосовують.
При цьому оператори державних лотерей забезпечують ведення та подання статистичної та бухгалтерської звітності щодо проведення державних лотерей, руху лотерейних білетів та коштів у порядку, встановленому законодавством (пункт 4 статті 6 Закону № 5204).
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 11 статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5204-VI «Про державні лотереї в Україні» оператор державних лотерей – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, що одержала право на проведення державних лотерей у порядку, визначеному Законом № 5204.
Лотерейний білет – документ встановленої умовами проведення лотереї форми, виготовлений відповідно до вимог законодавства, наявність якого засвідчує внесення учасником лотереї ставки і надає право одержати приз відповідно до умов проведення лотереї. Державна лотерея може проводитись як із застосуванням лотерейних білетів, так і з застосуванням інших засобів, які дозволяють засвідчити участь у лотереї або розмір виграшу, якщо вони передбачені умовами лотереї, в тому числі через термінали електронної системи прийняття ставок (пункт 8 статті 1 Закону № 5204).
Електронна система прийняття ставок – програмно-технічний комплекс, призначений для фіксації та обліку ставок у державній лотереї, фіксації виплати призів і/або виплати призів, зберігання інформації про проведення лотереї, а також для здійснення інших операцій, пов’язаних з проведенням державної лотереї.
Електронна система прийняття ставок складається з центральної електронної системи та терміналів електронної системи прийняття ставок, пов’язаних між собою електронним або іншим зв’язком (пункт 16 статті 1 Закону № 5204).
Пунктом 17 статті 1 Закону № 5204 визначено, що термінал електронної системи прийняття ставок – це програмно-технічний комплекс, який призначений для реєстрації здійснених розповсюджувачем або гравцем (термінал самообслуговування) операцій з прийняття ставок у державні лотереї, перевірки виграшності лотерейних білетів або інших засобів, які засвідчують участь у грі, виплати виграшів та передачі інформації про здійснені операції до центральної електронної системи. Термінал електронної системи прийняття ставок не повинен містити в собі приладів та/або програм, які самостійно визначають результат розіграшу лотереї або розмір виграшу гравця, а також не може бути з’єднаним з такими пристроями та/або програмами (крім з’єднання з центральною електронною системою державної лотереї).
Як отримати в паперовій формі документ, що засвідчує реєстрацію новонародженої дитини через електронну публічну послугу «єМалятко»?
Для отримання в паперовій формі документа, що засвідчує реєстрацію в ДРФО дитини, одному з батьків необхідно звернутись до контролюючого органу за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного з батьків.
Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПКУ та пункту 1 розділу ІI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному ПКУ.
Згідно з пунктом 1 розділу ХІV Положення № 822 за бажанням батьків дитини чи одного з них реєстрація дитини у ДРФО може здійснюватися під час державної реєстрації її народження в межах надання комплексної електронної публічної послуги «єМалятко» відповідно до Порядку надання комплексної електронної публічної послуги «єМалятко», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2023 року № 853.
У такому разі Облікова картка фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві про державну реєстрацію народження, в обсязі, необхідному для проведення реєстрації, отриманих у порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відомості про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО передаються до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відображаються у відповідному актовому записі та свідоцтві про народження. Підтвердженням достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію особи у ДРФО (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО, внесені до свідоцтва про народження.
Особа за власним вибором пред’являє один із зазначених документів для надання даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Також фізична особа – платник податків може подавати дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків, зокрема як внесені до е-свідоцтва про народження, так і окремо, як електронну копію документа, що засвідчує реєстрацію такої особи в ДРФО засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Порталу Дія», у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія, за умови здійснення перевірки відповідності та підтвердження таких реєстраційних даних (пункт 11 розділу III Положення № 822).
Форма документа, що засвідчує реєстрацію особи у ДРФО (додаток 3 до Положення № 822), і порядок його видачі, встановлені розділом VII Положення № 822.
Якою мовою повинні складатись документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків?
Первинні документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів та які зобов’язані надаватись суб’єктом господарювання при проведенні перевірок посадовим особам контролюючого органу повинні складатись українською мовою. У разі якщо зазначені документи складені іноземною мовою, то такі документи повинні мати впорядкований аутентичний переклад на українську мову.
Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Вимоги статті 44 ПКУ щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 ПКУ (абзац четвертий пункту 44.1 статті 44 ПКУ).
Пунктом 20.1 статті 20 ПКУ визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, зокрема, мають право:
для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПКУ);
запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПКУ).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України.
Закон № 2704 регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених Законом № 2704, на всій території України (частина перша статті 2 Закону № 2704).
Частиною п’ятою статті 13 Закону № 2704 визначено, що мовою локальних актів, що регулюють діяльність підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, є державна мова.
Згідно з пунктом 1.4 глави 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерська та інша звітність повинні складатись українською мовою.
Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований аутентичний переклад на українську мову.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку.
Чи є ФОП - неплатник ПДВ особою, відповідальною за сплату ПДВ, при отриманні послуг з оренди нерухомості, розташованої в Україні, від постійного представництва нерезидента – неплатника ПДВ?
Оскільки у разі постачання послуг постійними представництвами нерезидента, не зареєстрованими як платники податку, особою, відповідальною за нарахування і сплату ПДВ до бюджету, є отримувач таких послуг, то обов’язок щодо сплати ПДВ покладається на фізичну особу-підприємця, яка не зареєстрована платником ПДВ та є отримувачем послуг з оренди нерухомості, що розташована на митній території Украйни.
Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.
Згідно з пунктом 180.2 статті 180 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208 прим. 1 ПКУ.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Згідно з підпунктом 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 ПКУ для послуг, які пов’язані з нерухомим майном, зокрема, інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується, місцем їх постачання є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується.
Чи включаються до річного оподатковуваного доходу громадянина України нараховані, але не виплачені дивіденди з іноземним джерелом походження?
До загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи – резидента не включаються нараховані, але не виплачені, суми дивідендів з іноземним джерелом походження.
Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.
Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи.
Відповідно до положень підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 ПКУ.
Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПКУ визначено (з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11 прим. 1 статті 170 ПКУ.