28-12-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 28.12.23
.jpg)
Яка сума відображається в формі обліку доходів і витрат ФОП – платника єдиного податку – платника ПДВ, у разі отримання коштів від виконання робіт за договорами доручення?
У разі отримання фізичною особою-підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами у типовій формі відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами (без податку на додану вартість).
Разом з цим, при заповненні Податкової декларації до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПКУ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Крім того, згідно з пунктом 292.11 статті 292 ПКУ до складу доходу, визначеного статтею 292 ПКУ, не включаються, зокрема, суми податку на додану вартість.
Пунктом 292.4 статті 292 ПКУ визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Згідно з абзацами другим – четвертим пункту 296.1 статті 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405.
Пунктом 6 розділу І Порядку встановлено, що записи вносяться у типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами- підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджену Наказом № 405, за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані готівкою, фактично безоплатно отримані товари (роботи, послуги) та понесені витрати, зокрема, оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачений єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.
У розділі I «Доходи» типової форми у графах 2 – 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 ПКУ, без податку на додану вартість (пункт 2 розділу ІІ Порядку).
Дані типової форми заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 578 (пункт 8 розділу І Порядку).
Чи передбачена відповідальність для ФОП – платника єдиного податку за неподання заяви про застосування спрощеної системи у разі зміни його податкової адреси?
Положеннями ПКУ не передбачена відповідальність за неподання фізичною особою-підприємцем – платником єдиного податку першої – третьої груп заяви у разі зміни його податкової адреси.
Водночас згідно з абзацом першим пункту 299.11 статті 299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
Відповідно до пункту 299.7 статті 299 ПКУ до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: найменування суб’єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи), податкова адреса суб’єкта господарювання, місце провадження господарської діяльності, ставка єдиного податку та група платника податку, дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, дата реєстрації, види господарської діяльності, дата анулювання реєстрації.
При цьому у разі зміни, зокрема, податкової адреси суб’єкта господарювання заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (пункт 298.5 статті 298 ПКУ).
Разом з тим у разі зміни, зокрема, податкової адреси суб’єкта господарювання заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (абзац перший пункту 298.6 статті 298 ПКУ).
У разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1 – 5 пункту 299.7 статті 299 ПКУ, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (пункт 299.8 статті 299 ПКУ).
Відповідно до підпункту 2 підпункту 298.3.1 пункту 298.3 статті 298 ПКУ до заяви включаються відомості (за наявності) про зміну податкової адреси суб’єкта господарювання.
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 ПКУ).
З якої графи повідомлення за формою № 20-ОПП слід переносити інформацію до поля «Назва господарської одиниці» розділу 3 реєстраційної заяви за формою № 1-РРО?
Суб’єкти господарювання повинні переносити інформацію з графи 4 «Найменування об’єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» Повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588) до поля «Назва господарської одиниці» розділу 3 Заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО (додаток 1 до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547) та Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (додаток 1 до Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547»).
Які документи необхідно подати громадянину, який має статус ВПО, для реалізації права на податкову знижку за договором оренди житла?
Порядок та підстави нарахування податкової знижки регламентуються статтею 166 ПКУ, згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 якої підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Копії зазначених у підпункті 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з Декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ (підпункт 166.2.2 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до цього Кодексу та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 166.2.3 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Відповідно до статті 4 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
При цьому, такі особи зобов’язані інформувати контролюючі органи про зміну даних, зокрема, щодо адреси реєстрації місця проживання відповідно паспортного документа та адреси фактичного місця проживання/перебування відповідно інформації, зазначеної в довідці, шляхом подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР.
Таким чином, платник податків – внутрішньо переміщена особа подає Декларацію до контролюючого органу, до якого подано зазначені вище документи та в якому перебуває на обліку (пункт 49.1 статті 49 ПКУ).
Основні положення, що регулюють правовідносини за договором найму (оренди) житла, встановлені у главі 59 «Найм (оренда) житла» Цивільного кодексу України. Вимоги глави 59 ЦКУ стосуються договорів найму (оренди) приміщень, які мають чітко визначене цільове призначення – для проживання.
Згідно з статтею 810 глави 59 ЦКУ за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла передає або зобов’язується передати другій стороні житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла (пункт 1 статті 820 ЦКУ).
Статтею 811 глави 59 ЦКУ визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.
Наявність саме цивільно-правового договору є необхідною умовою для того, щоб відповідна операція вважалася орендною операцією для підтвердження здачі житла в оренду.
Зважаючи на те, що підпунктом 166.3.9 пункту 166.3 статті 166 ПКУ визначено умови для отримання податкової знижки, то платник має подати заяву в довільній формі, в якій зазначається, що він та/або члени його сім’ї першого ступеня споріднення:
не мають у власності придатної для проживання житлової нерухомості, розташованої поза межами тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України;
не отримують передбачених законодавством України бюджетних виплат для покриття витрат на проживання.
З метою перевірки зазначеної інформації у заяві мають міститись відомості, які дозволяють ідентифікувати членів сім’ї (прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті)).
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Таким чином, для отримання податкової знижки на суму коштів, сплачених у вигляді орендної плати за договором оренди житла (квартири, будинку), платник податку – внутрішньо переміщена особа має подати до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку:
Декларацію;
копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
копію договору оренди житла;
копії платіжних та розрахункових документів, що підтверджують факт сплати (крім електронних розрахункових документів);
заяву, в якій зазначені відомості щодо відсутності умов, які не дають право на отримання податкової знижки згідно з нормами законодавства.
Додатковими документами, які підтверджують відсутність умов, що не дають права на отримання податкової знижки може бути Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської райдержадміністрацій щодо адресної допомоги для покриття витрат на проживання, тощо.
Який порядок підписання в електронному вигляді декларації з податку на прибуток нерезидента особою, яка є керівником нерезидента та чи необхідно надсилати повідомлення щодо КЕП?
Згідно з підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПКУ платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ.
Відповідно до пункту 64.5 статті 64 ПКУ та пункту 4.4 розділу IV Порядку взяття на облік та реєстрації нерезидентів у контролюючих органах регламентується нормами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 для взяття на облік нерезидента (іноземної компанії, організації) подається до контролюючого органу заява за формою № 1-ОПН та документ, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
На підставі вказаних у формі № 1-ОПН реєстраційних даних щодо керівника (представника) нерезидента та особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, такі особи будуть відображені в інформаційно-комунікаційних системах контролюючих органів як керівник нерезидента та особа, відповідальна за ведення його бухгалтерського та/або податкового обліку для цілей ПКУ.
Згідно з підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПКУ податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 визначено, що платник (автор) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа, зокрема, включає:
перевірку правового статусу КЕП та печатки (за наявності) відповідно до частини другої статті 18 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги»;
перевірку обов’язковості та послідовності накладання на електронний документ КЕП та печатки (за наявності) підписувачів у встановленому порядку;
перевірку права підпису електронного документа підписувачем.
Для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, платник (автор) повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває платник (автор), шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо КЕП в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 557 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 557).
До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів. На сформоване Повідомлення першими накладаються КЕП усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них – КЕП керівника і останньою – кваліфікована електронна печатка (за наявності) (абзац перший пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 557).
У разі необхідності подання електронних документів до контролюючого органу, підписаних іншим сертифікатом, передбачена можливість подання інформації щодо такого сертифікату шляхом направлення Повідомлення за кодом форми J13911(03), в якому у графі «тип підпису» обов’язкова наявність типу підпису, зокрема: Директор/Бухгалтер/Печатка.
Чи має право на податкову знижку за навчання дитини один із батьків, який оплатив навчання, якщо квитанції на оплату оформлені на ім’я дитини, при цьому дитина не працює?
Незалежно від того працює чи ні дитина, яка за даними документів на переказ коштів здійснювала витрати на навчання, батьки такої дитини не мають право на податкову знижку.
Право платника податку на доходи фізичних осіб на податкову знижку у зменшення оподатковуваного доходу за наслідками звітного податкового року, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені статтею 166 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Слід зазначити, що Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності 01.01.2017, скасовано вимогу щодо права платника податків на податкову знижку за навчання члена його сім’ї першого ступеня споріднення, лише у разі, якщо такий член сім’ї не одержує заробітної плати.
При цьому, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» платник – особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.
Суб’єктами правових відносин у платіжній системі є оператор платіжної системи, розрахунковий банк (розрахункові банки), технологічний оператор (технологічні оператори), учасники платіжної системи та користувачі (частина шоста статті 71 Закону № 1591).
Отже, якщо в документах на переказ коштів в даних платника зазначено дані дитини, то така особа є ініціатором переказу коштів.
Чи може спадкоємець отримати РНОКПП, який був у померлого громадянина для одержання соціальної допомоги членам сім’ї загиблого?
Оскільки чинним законодавством України не передбачено надання інформації про померлу особу, запитувана інформація може бути надана на письмову вимогу суду, оформлену у вигляді ухвали суду про витребування зазначених відомостей.
Відповідно до статті 70 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб – платників податків, відомості з якого є інформацією з обмеженим доступом.
Посадові особи контролюючих органів зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (підпункт 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 ПКУ).
Згідно з підпунктом 70.16.4 пункту 70 статті 70 ПКУ органи державної реєстрації актів цивільного стану подають контролюючим органам інформацію про фізичних осіб, які померли (для закриття реєстраційних номерів облікових карток платників податків у ДРФО).
Пунктом 3 розділу VІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 визначено, що внесення до ДРФО інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв’язку зі смертю проводиться у разі:
отримання ДПС із Державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації про фізичних осіб, які померли, у порядку подання інформації Міністерством юстиції України відповідно до законодавства;
подання до будь-якого контролюючого органу державним органом, родичами, спадкоємцями, іншими особами заяви-повідомлення у довільній формі та копії свідоцтва про смерть чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Після закриття в ДРФО реєстраційних номерів у зв’язку зі смертю фізичних осіб такі номери не підлягають використанню надалі, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 2 розділу VIІ Порядку обробки персональних даних у базі персональних даних – Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.02.2015 № 210, без згоди фізичної особи – платника податків її персональні дані можуть передаватися за рішенням суду та коли передача персональних даних прямо передбачена законом України і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За якою ознакою доходу в додатку 4ДФ до Розрахунку відображаються доходи від продажу власної сільгосппродукції, якщо їх сума за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної зарплати?
Відповідно до підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, для ведення:
садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва;
особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості).
При продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. У разі якщо сума отриманого доходу перевищує зазначений розмір, платник податків зобов’язаний відобразити суму такого перевищення у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до ПКУ і самостійно сплатити податок з суми такого перевищення.
При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 ПКУ. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.
Форма довідки встановлюється у порядку, визначеному статті 46 ПКУ для податкових декларацій.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32 затверджено довідку про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою № 3ДФ та Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок.
Таким чином, якщо дохід, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) юридичним особам, сукупно за рік не перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, то за умови подання Довідки такий дохід не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
У разі якщо сума отриманого доходу перевищує 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, платник податків зобов’язаний відобразити суму такого перевищення у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до ПКУ і самостійно сплатити податок з суми такого перевищення.
При цьому власник сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому підпункту 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, доходи отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, крім продукції тваринництва груп 1 – 5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД (підпункт 165.1.24 пункту 165.1 статті 165 розділу IV ПКУ), відображається за ознакою доходу «148».
Чи необхідно подавати декларацію з плати за землю за 2023 рік, якщо до 20.02.2023 декларація не подавалася за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих?
Враховуючи положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, якщо земельні ділянки розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на 01.01.2023 або у січні 2023 року почалася дата початку активних бойових дій (тимчасової окупації) та відповідно до даних Переліку територій активні бойові дії (тимчасова окупація) ще не завершені, то суб’єкт господарювання, який до 20.02.2023 не подав Декларацію за 2023 рік, не подає таку Декларацію за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих російською федерацією.
Обов’язок подання Декларації за 2023 рік виникне у суб’єкта господарювання після дати завершення активних бойових дій або тимчасової окупації, яка визначається відповідно до даних Переліку територій. Декларація за 2023 рік подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним місяцем в якому були завершені активні бойові дії (тимчасова окупація), де податкові зобов’язання із земельного податку або орендної плати визначаються за період з 01 числа місяця, що настає за місяцем, в якому були завершені активні бойові дії (тимчасова окупація) по 31.12.2023 (включно).
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (пункт 286.2 статті 286 ПКУ).
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПКУ).
Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560.
Поряд з цим, абзацами другим – четвертим підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що починаючи з 01 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій. Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
За яким ідентифікатором форми документа в електронному вигляді подається декларація про майновий стан і доходи громадянами?
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи встановлений статтею 179 ПКУ, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній Декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПКУ).
Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій Декларації.
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).
Для підготовки та направлення електронної звітності ДПС забезпечило платникам можливість використовувати інформаційно-комунікаційну систему «Електронний кабінет» (вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua або через вебпортал ДПС) та Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» (https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/spetsializovane-klientske-program/).
На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр форм електронних документів/Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для фізичних осіб розміщено електронну форму «Податкова декларація про майновий стан і доходи» за ідентифікатором F0100213.