28-11-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 28.11.22
.jpg)
Чи має право фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, включити до витрат сплачену орендну плату за наступний рік?
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується ст. 178 ПКУ.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ст. 178 ПКУ).
ПКУ не передбачено будь-якого переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну діяльність.
При цьому, зазначені витрати повинні бути пов’язані із провадженням певного виду незалежної професійної діяльності та підтверджені документально.
Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п’ята ст. 762 ЦКУ).
Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, має право включити до складу витрат суму оплачених орендних платежів за наступний рік на підставі документального підтвердження факту їх сплати, якщо договором оренди передбачена можливість сплати у звітному році платежів за наступний рік.
Чи є базою нарахування єдиним внеском доходи, отримані фізичною особою від продажу власного рухомого майна?
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є, зокрема, роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених у п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).
Слід зазначити, що дохід фізичної особи від продажу власного рухомого майна не віднесено до переліку видів виплат, визначених Інструкцією № 5.
Враховуючи зазначене вище, дохід, отриманий фізичною особою від продажу власного рухомого майна, не є базою нарахування ЄВ.
Підприємство передало для ЗСУ автомобілі, які після війни будуть повернуті й надалі використовуватимуться. Чи можна продовжувати нараховувати амортизацію у податковому обліку на цей час, якщо авто обліковуються на балансі та амортизуються у бухобліку?
Військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян – власників транспортних засобів.
Порядок виконання військово-транспортного обов’язку визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.
Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.
Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.
Якщо транспортні засоби, що обліковувалися підприємством у складі основних засобів, передані (мобілізовані) ним для забезпечення потреб Збройних Сил України за актом приймання-передачі, то право власності на такі транспортні засоби залишається у підприємства і вони продовжують обліковуватись у нього на балансі і відповідно до правил бухгалтерського обліку можуть продовжувати амортизуватись.
У випадку ж, коли транспортний засіб передається за актом про примусове відчуження, то такий засіб підлягає списанню з балансу товариства.
Крім того, якщо транспортні засоби, що перебувають у власності суб’єктів господарювання, обліковуються як товари, призначені для продажу, такі транспортні засоби у бухгалтерському обліку враховуються у складі запасів.
Згідно з п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст.138 ПКУ.
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ термін «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Положення п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації виключно для активів, що є основними засобами, або нематеріальних активів, які відповідають вимогам п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Якщо основні засоби (транспортні засоби), які тимчасово не використовуються у господарській діяльності платника податку (передані у тимчасове користування Збройним Силам України в рамках виконання підприємством військово-транспортного обов’язку під час дії воєнного стану), призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації у бухгалтерському обліку протягом такого періоду не припиняється, то такий основний засіб буде амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку.
При цьому вартість переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку, таких транспортних засобів у податковому обліку не амортизується.
З 1 січня 2023 року для пунктів обміну валют запроваджено авансовий внесок з податку на прибуток
Верховною Радою України прийнято Закон України від 03.11.2022 № 2720-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування діяльності з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі».
Законом запроваджено особливості оподаткування податком на прибуток для фінансових установ, які здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі (обмін валют), а саме обов’язок щодо сплати фіксованої суми авансового внеску з податку на прибуток за кожний структурний підрозділ.
Авансовий внесок з податку на прибуток потрібно буде сплатити щомісяця (не пізніше останнього операційного (банківського) дня поточного місяця) у розмірах:
трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом станом на 1 січня звітного (податкового) року, – за кожен пункт обміну іноземної валюти у населеному пункті, чисельність населення якого перевищує 50 тисяч мешканців;
однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня звітного (податкового) року, – за кожен пункт обміну іноземної валюти у населеному пункті, чисельність якого менша за 50 тисяч мешканців або за межами населених пунктів.
При цьому протягом 2023 року платники податку сплачуватимуть такі авансові внески з урахуванням таких особливостей:
з 1 січня 2023 року по 30 червня 2023 року – із застосуванням коефіцієнта 0,33;
з 1 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року – із застосуванням коефіцієнта 0,66.
Cплата авансових внесків з податку на прибуток буде здійснюватися за кожний пункт обміну іноземної валюти, внесеного до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти станом на 1 число поточного місяця, ведення якого здійснюється Національним банком України.
При цьому сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшуватиме податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за ставкою, визначеною п.п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у сумі, яка не перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягатиме поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов’язання, не зараховуватиметься в рахунок інших податків та зборів та на неї не поширюватиметься положення статті 43 Кодексу.
За несплату авансового внеску з податку на прибуток передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірах, визначених статтею 124 Кодексу.
Інформація про пункти обміну іноземної валюти, внесені до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти станом на перше число поточного місяця, із зазначенням їх місцезнаходження та суб’єкта господарювання, від імені якого відповідний пункт обміну іноземної валюти має право здійснювати торгівлю іноземною валютою у готівковій формі, подається Національним банком України до 10 числа (включно) поточного місяця до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зазначені зміни наберуть чинності з 1 січня 2023 року.
Відображення у фіскальних касових чеках реквізитів марок акцизного податку
Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим обов’язковим реквізитом – «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої».
З 01.01.2022 у суб’єктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж алкогольних напоїв, які відповідно до діючого законодавства підлягають маркуванню марками акцизного податку, з’явився обов’язок відображати у фіскальних касових чеках цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).
Відсутність реквізитів марок акцизного податку у фіскальних касових чеках, які формуються РРО та програмними РРО, при продажу алкогольних напоїв призводить до створення суб’єктами господарювання невідповідних розрахункових документів, за що до таких платників податків можуть бути застосовані фінансові санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у таких розмірах:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
У яких випадках необхідно визнавати умовне постачання товарів та необоротних активів при анулюванні реєстрації платника ПДВ?
Відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов’язаний визначити податкові зобов’язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Як можна отримати індивідуальну податкову консультацію через Електронний кабінет?
Відповідно до п.п. 14.1.172 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ визначено, що контролюючими органами, зокрема, є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПКУ за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;
дату звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим п. 52.1 ст. 52 ПКУ.
На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов’язково повинна містити назву – індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п. 52.3 ст. 52 ПКУ).
Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, подання звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в електронній формі (п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ).
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє надіслати звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (далі – звернення) до відповідного органу ДПС. Форма підготовки такої кореспонденції передбачає вибір наступних реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого направляється звернення, тип документу (із списку обирається значення «консультація»), тематику та заповнення короткого змісту звернення і можливість завантаження сканованого документу (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
При цьому в зверненні зазначається спосіб надання індивідуальної податкової консультації (у паперовій або електронній формі) та електронна адреса на яку необхідно надіслати відповідь в електронній формі.
Інформацію щодо отримання та реєстрації звернення в органі ДПС платник може переглянути у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Відповідь орган ДПС надсилає платнику податків у строки, визначені ст. 52 ПКУ, в електронній формі (у форматі pdf без накладання електронного підпису уповноваженої посадової особи контролюючого органу) на електронну адресу зазначену у зверненні та обов’язково в паперовій формі на податкову адресу. Індивідуальна податкова консультація в електронній формі через Електронний кабінет не надсилається.
Роздрукована електронна форма (у форматі pdf) індивідуальної податкової консультації не вважається оригіналом.
Разом з цим, зазначаємо, що відповідно до п. 52 прим. 8 підрозд. 10 розд. XX ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.ст. 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов’язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.
Як здійснюється перереєстрація юридичної особи у податкових органах у зв’язку зі зміною організаційно-правової форми?
Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворенням. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов’язки попередньої юридичної особи.
Перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ст. 106 ЦКУ).
За загальними правилами статей 104 – 107 ЦКУ перетворення є одним із видів реорганізації юридичної особи, в результаті якого припиняється юридична особа. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код (код ЄДРПОУ) та відповідно податковий номер.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений ст. 107 ЦКУ та Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Зокрема, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення подати документи для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи згідно із частиною десятою ст. 17 Закону № 755. Після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами подаються документи для державної реєстрації припинення юридичної особи та документи для державної реєстрації створення юридичної особи, визначені відповідно частиною тринадцятою та частиною першою ст. 17 Закону № 755. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.
Відомості про проведення реєстраційних дій передаються технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) до інформаційних систем ДПС в порядку інформаційної взаємодії в день їх проведення (ст. 13 Закону № 755) та опрацьовуються контролюючими органами в день отримання таких відомостей.
Згідно з частиною першою ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя ст. 13 Закону № 996).
Частиною п’ятою ст. 14 Закону № 996, зокрема, визначено, що у разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених Законом № 996 публікує його протягом 45 днів після затвердження.
Порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначений ст. 67 Податкового кодексу України та розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Зняття з обліку юридичних осіб – платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється згідно з абзацом сьомим частини першої ст. 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162.
У разі одержання відомостей із ЄДР про рішення щодо припинення юридичної особи контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені ПКУ, Законом № 2464, розд. ХІ Порядку № 1588, розд. IV Порядку № 1162. Зокрема, ст. 5 Закону № 2464 встановлене право органів ДПС на проведення перевірки платника щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ.
Згідно з п. 11.13 розд ХІ Порядку № 1588 у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (у разі наявності грошових зобов’язань та/або заборгованості зі сплати податків і зборів), а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до ЄДР:
у разі відсутності грошових зобов’язань та/або податкового боргу – відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП;
за наявності податкового боргу – відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи за формою № 31-ОПП або відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (якщо план реорганізації юридичною особою до контролюючого органу не подавався або не був узгоджений контролюючим органом).
Підставою для зняття з обліку платників у контролюючих органах є надходження із ЄДР відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків (п. 11.17 розд. ХІ Порядку № 1588).
Враховуючи викладене, після отримання із ЄДР відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що припинилась в результаті перетворення, та державну реєстрація новоутвореної юридичної особи, за результатами опрацювання таких відомостей до інформаційної системи ДПС вносяться дані про зазначені реєстраційні дії без зміни податкового номеру (код ЄДРПОУ) юридичної особи, закриття інтегрованої картки платника та, відповідно, визначення дати зняття з обліку. Водночас змінюються організаційно-правова форма юридичної особи, її найменування та інші дані, які були змінені щодо новоутвореної юридичної особи.
Коли з’являється інформація про фіскальний чек на вебпорталі ДПС в Реєстрі «Пошук фіскального чеку»?
Інформація про фіскальний чек з’являється на вебпорталі ДПС в Реєстрі «Пошук фіскального чеку» у разі:
фіскалізації чека у режимі онлайн – після отримання на пристрій підтвердження його фіскалізації на фіскальному сервері ДПС;
фіскалізації чека у режимі офлайн – після отримання від пристрою пакету даних про чеки сформовані в режимі офлайн (після відновлення зв’язку між програмним реєстратором розрахункових операцій та фіскальним сервером ДПС).
Якщо фіскальний чек відсутній за результатами пошуку засобами Електронного кабінету, то необхідно повторно перевірити введені дані у пошукових реквізитах та повторити пошук.
У разі відсутності фіскального чеку суб’єктом господарювання може бути надісланий лист з повідомленням про його відсутність до ДПС. До такого повідомлення необхідно додати копію чеку, який не знайдено.