27-09-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 27.09.23
.jpg)
До яких ФОП-платників єдиного податку, які не є платниками ПДВ, та здійснюють діяльність з продажу товарів, буде застосована штрафна санкція відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень ЗУ №265 за вчинені порушення до 01.01.2022?
Зменшення штрафних (фінансових) санкцій на період, визначений пунктом 15 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 розповсюджується і на порушення, вчинені фізичними особами-підприємцями – платниками єдиного податку, які не є платниками ПДВ, та здійснювали діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінного утворення та напівдорогоцінного каміння) до 01.01.2022, якщо такі порушення були або будуть встановлені під час фактичних перевірок.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» розділ ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доповнено новим пунктом 15, яким визначено, що у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, до фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим пунктом 15 розділу. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим пунктом 15 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
Чи можна включити до податкової знижки витрати, понесені в звітному році за навчання, які підтверджуються одним документом, де зазначена сума за весь навчальний рік, семестри якого припадають на різні календарні роки?
Фізична особа – платник податку має право включити до податкової знижки витрати, понесені в звітному році у вигляді суми коштів, сплачених безпосередньо нею за навчання, незважаючи на те, що вони підтверджуються одним розрахунковим документом, де зазначена сума за весь навчальний період – рік, семестри якого припадають на різні календарні роки.
Порядок застосування податкової знижки передбачений статтею 166 ПКУ підпункт 166.1.1 пункту 166.1 якої встановлено, що платник податку на доходи фізичних осіб має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Відповідно до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПКУ підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги) (підпункт 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
Згідно з підпунктом 166.2.2 пункту 166.2 статті 166 ПКУ копії зазначених у підпункті 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з Декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 166.2.3 пункту 166.2 статті 166 ПКУ).
При цьому пункт 166.4 статті 166 ПКУ визначено обмеження щодо застосування податкової знижки, зокрема, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, крім випадку, визначеного підпунктом 166.4.4 пункту 164.6 статті 164 ПКУ.
Водночас, підпунктом 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ визначено, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Чи зазначаються в податковій накладній суми податків, які не включаються до бази оподаткування ПДВ, але включаються до ціни товарів?
Cуми податків, зборів, що включаються до ціни поставлених товарів/послуг, але не включаються до бази оподаткування ПДВ таких товарів/послуг, в податковій накладній не зазначаються.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПКУ в податковій накладній, зокрема, зазначається ціна постачання без урахування податку, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Чи можуть ФОП – платники єдиного податку другої – третьої груп здійснювати продаж криптовалюти?
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV ПКУ.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПКУ фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПКУ встановлено, що до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи визначено пунктом 291.5 статті 291 ПКУ.
Так, відповідно до частини другої підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють діяльність з обміну іноземної валюти.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» іноземна валюта це:
а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;
б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;
в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
Разом з тим 17 лютого 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України від № 2074-IX «Про віртуальні активи», який регулюватиме правовідносини, що виникають у зв’язку з оборотом віртуальних активів в Україні, визначатиме права та обов’язки учасників ринку віртуальних активів, засади державної політики у сфері обороту віртуальних активів.
Водночас положення Закону № 2074 наберуть чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування операцій з віртуальними активами, але не раніше дня опублікування такого закону.
Наразі Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики за участі Міністерства фінансів України, Міністерства цифрової трансформації України, ДПС та представників бізнес-спільноти опрацьовуються зміни до ПКУ в частині оподаткування операцій з віртуальними активами.
Одночасно зауважуємо, що згідно зі статтею 99 Конституції України та статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства.
Враховуючи викладене, фізична особа-підприємець може обрати спрощену систему оподаткування за умови дотримання вимог, визначених пунктом 291.4 статті 291 ПКУ.
Разом з тим оскільки на сьогодні криптовалюта не має визначеного правового статусу в Україні та відсутня нормативна база для її класифікації і регулювання операцій з нею, то з метою уникнення порушень щодо застосування спрощеної системи оподаткування платник податків може звернутися до Національного банку України з питання віднесення криптовалюти до іноземної валюти.
Одночасно зауважуємо, що Державна податкова служба України у своїй діяльності керується положеннями ПКУ, а отже регулювання оподаткування діяльності платників податків, у тому числі фізичних осіб-підприємців, з віртуальними активами (криптоактивами) можливе лише у разі визначення в Україні правового статусу віртуальних активів (криптоактивів) та внесення відповідних змін до ПКУ.
Чи мають право юридичні особи набути статус платника єдиного податку IV групи у разі, якщо частка агровиробництва є меншою 75 відсотків, але дорівнює або перевищує 50 відсотків?
Відповідно до підпункту «а» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи – сільськогосподарські товаровиробники, належать юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
При цьому Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктом 10, який визначає окремі особливості застосування положень підпункту «а» підпункту 4 пункту 291.4, підпункту 291.5 прим. 1.3 пункту 291.5 прим. 1 статті 291 ПКУ (щодо наявності податкового боргу станом на 01 січня базового (звітного) року), підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПКУ (щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва у податковому (звітному) році, яка становить менш як 75 відсотків) та підпункту 4 пункту 299.10 статті 299 ПКУ (щодо виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків).
Пунктом 10 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що на період з 01 березня 2022 року до першого числа місяця, що настає після дати завершення бойових дій або тимчасової окупації на відповідній території, для платників єдиного податку четвертої групи, у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди яких перебувають земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, положення підпункту 291.5 прим. 1.3 пункту 291.5 прим. 1 статті 291 ПКУ застосовуються виключно під час реєстрації суб’єкта господарювання платником єдиного податку.
Для цілей, визначених підпунктом «а» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ, підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПКУ та підпункту 4 пункту 299.10 статті 299 ПКУ, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік платників єдиного податку четвертої групи, у яких не менше 30 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у їхній власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, у попередньому податковому (звітному) році розташовувалися не менше шести місяців на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, має дорівнювати або перевищувати 50 відсотків (підпункт 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Підпунктом 10.1 пункту 10 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Відповідно до інформації, розміщеної на вебпорталі ДПС 23.05.2023 за посиланням: Головна/Прес-центр/Новини/До уваги платників єдиного податку четвертої групи (юридичні особи)! (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/678890.html) Законом № 3050 визначено умови, які дають право набути/підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи у разі, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва є меншою 75 відсотків, але дорівнює або перевищує 50 відсотків.
Так, набути або підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи мають право суб’єкти господарювання, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік складає не менше 50 відсотків (включно), за умови, якщо у таких платників не менше 30 відсотків загальної площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у попередньому податковому (звітному) році розташовувалися не менше шести місяців на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.