27-05-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 27.05.24
.jpg)
Як формується дохід та витрати для визначення об'єкта оподаткування ФОП на загальній системі оподаткування?
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ фізичні особи-підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Інформація про документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю, зазначається у графах 5-10 типової форми.
Зокрема, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).
Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
При цьому Законом № 265 ототожнюються правила застосування РРО/ПРРО як для готівкових так і безготівкових розрахунків, здійснених за допомогою ЕПЗ (зокрема, через POS-термінали), що проводяться суб'єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Отже, оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою отримання доходу є: дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок у форматі ІВАN, у касу; у разі здійснення розрахунків у негрошовій формі – дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів; при здійсненні розрахунків за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) – дата, вказана у фіскальному чеку.
Пунктом 177.4 статті 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
До складу витрат включаються тільки ті витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами, що засвідчують факт їх оплати.
Враховуючи викладене, з метою визначення загального оподатковуваного датою отримання доходу є:
дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок, якщо розрахунки проведені на поточний рахунок у форматі ІВАN;
дата вказана у фіскальному чеку, у разі проведення розрахунків готівковими коштами та/або банківською платіжною карткою з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу);
дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (у разі здійснення розрахунків у безготівковій формі).
При визначенні витрат враховуються лише ті витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами, що засвідчують факт оплати.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41601
Чи визначає ФОП – платник єдиного податку IV групи МПЗ щодо орендованої земельної ділянки, віднесеної до сільгоспугідь, якщо вона не використовувалася в господарській діяльності?
Відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній, зокрема, фізичній особі-підприємцю, є загальним МПЗ.
Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено статтею 297 прим. 1 ПКУ.
Згідно з абзацом першим пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Пунктом 38 прим. 1.4 статті 38 прим. 1 ПКУ встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗКУ).
Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗКУ).
Отже, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку четвертої групи, яка орендує земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, визначає МПЗ щодо такої земельної ділянки за період починаючи з 01 числа місяця, в якому вона набула права оренди земельною ділянкою на підставі реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, незалежно від того використовувалася чи ні така земельна ділянка у господарській діяльності.
Поряд з цим, абзацом сьомим пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ передбачено, що МПЗ не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
МПЗ для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи (абзац восьмий пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ).
Крім того, відповідно до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.
Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41609
Яка відповідальність передбачена у разі порушення платником строку сплати пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів?
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно з ст. 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотки суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
При цьому грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Також частиною восьмою статті 13 Закону № 2473 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473.
При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 визначено, що у разі застосування пені, зокрема, за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності складається податкове повідомлення-рішення за формою "С".
Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, у разі порушення терміну сплати пені, нарахованої контролюючим органом за порушення резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, до платників податків застосовуються штрафні санкції відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПКУ.
При цьому за діяння, передбачені пунктом 124.1 статті 124 ПКУ, вчинені умисно, визначено розмір штрафу – 25 відсотків. Водночас за діяння, передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.
Водночас, Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальності за порушення такого терміну не передбачено.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41608
Чи застосовується відповідальність до ФОП - платників єдиного податку, якщо фіскальний чек містить всі обов'язкові реквізити, однак порушена послідовність нумерації рядків?
У разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції відповідно до статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог Закону № 265 до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції.
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Форма та зміст розрахункового документа встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.
Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення № 13.
Обов'язкові реквізити фіскального касового чека визначені пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13. Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення № 13).
Недотримання суб'єктом господарювання послідовності відображення обов'язкових реквізитів у паперових та/або електронних формах фіскальних касових чеків, хоча і призводить до порушення порядку проведення розрахунків, в частині недотримання вимог щодо форми розрахункових документів, за умови, що така зміна послідовності рядків не призводить до спотворення інформації про розрахунки та не змінює суті здійсненої операції, не передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій до такого суб'єкта господарювання.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41600
Які реквізити слід зазначати у платіжній інструкції у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у СЕАРП та СЕ?
Відповідно до пункту 17 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 електронний рахунок платника акцизного податку (окремо для пального, окремо для спирту етилового) відкривається Казначейством на безоплатній основі без укладення договору. На електронний рахунок платник акцизного податку зараховує необхідну суму коштів виключно з власного рахунка платника податків у банку/небанківському надавачу платіжних послуг.
Електронні рахунки відкриваються виключно на підставі відомостей, які ДПС після внесення осіб до реєстру платників протягом одного робочого дня надсилає Казначейству.
У таких відомостях зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) платника акцизного податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), номер бюджетного рахунка (пункт 18 Порядку № 408).
Згідно з пунктом 19 Порядку № 408 казначейство надсилає ДПС повідомлення про відкриття електронного рахунка платника акцизного податку не пізніше операційного дня, що настає за днем відкриття такого рахунка. Після надходження зазначеного повідомлення ДПС інформує платника акцизного податку про реквізити його електронного рахунка.
Відповідно до вимог частини другої статті 40 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Отже, у разі перерахування коштів з рахунка платника на його електронний рахунок у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у платіжній інструкції необхідно заповнювати:
у полі "Отримувач" – назву платника податку;
у полі "Код платника" – податковий номер платника податку;
у полі "Банк отримувача" – "Казначейство України (ел. адм. подат.)";
у полі "Рахунок отримувача" – номер електронного рахунка у СЕАРП та СЕ за стандартом IBAN;
у полі "Призначення платежу" – роз'яснювальну інформацію про призначення платежу в довільній формі. Наприклад: "перераховано на електронний рахунок".
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41617
Чи може платник повторно подати таблицю даних платника ПДВ, якщо рішення про її неврахування було оскаржено?
Платник податку має можливість повторно сформувати нову таблицю, та направити її на розгляд комісії регіонального рівня відповідно до пункту 12 Порядку зупинення.
Подання таблиці даних платника ПДВ передбачено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення Таблиця з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів після її отримання.
Згідно з пунктом 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування Таблиці, про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості, затвердженого Постановою № 1165, протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня платником ПДВ може бути подана скарга на рішення комісії регіонального рівня.
За результатами розгляду скарги комісія центрального рівня протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін (пункт 12 Порядку розгляду скарги).
При цьому рішення комісії центрального рівня, прийняте за результатами розгляду скарги, стосується конкретної Таблиці з відповідними номером та датою.
Кожна наступна Таблиця, направлена платником податку на реєстрацію до ДПС, отримує власний вхідний реєстраційний номер та приймається комісією регіонального рівня для розгляду як новий документ.
До яких груп нематеріальних активів належать витрати на придбання права користування комп’ютерними програмами та кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів?
Згідно з нормами статті 138 ПКУ витрати платника податку на придбання права користування комп’ютерними програмами відносяться до групи 5 нематеріальних активів, а витрати на придбання кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів – до групи 6 нематеріальних активів.
Відповідно до пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Згідно з підпунктом 15 пункту 1 статті 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис – електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Кваліфікований електронний підпис – удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (підпункт 27 пункту 1 статті 1 Закону № 2155).
Засіб електронного підпису чи печатки – апаратно-програмний пристрій чи програмне забезпечення, що використовуються для створення електронного підпису чи печатки (підпункт 18 пункту 1 статті 1 Закону № 2155).
У податковому обліку групи нематеріальних активів та строки дії права користування нематеріальними активами визначені у підпункті 138.3.4 пункту 138.3 статті 138 ПКУ, зокрема:
до групи 5 відносяться авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
до групи 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
В Електронному кабінеті не відображається інформація про Z-звіти: які дії платника?
Якщо суб’єкт господарювання, який направляв Z-звіти, сформовані реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними РРО, до фіскального сервера, однак в Електронному кабінеті інформація щодо таких звітів відображається не в повному обсязі, то для перевірки та з’ясування причин виникнення помилки необхідно зробити скріншот з Елекронного кабінету та надіслати його з інформацією про помилку до ДПС на електронну пошту prro@tax.gov.ua
В приватній частині Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua), у режимі «Зведені звіти» меню «Дані РРО» надається можливість на отримання зведених звітів по днях (заданий період не повинен перевищувати 1 місяць) та в режимі «Чеки» меню «Дані РРО» надається можливість на отримання інформації даних фіскальних чеків (заданий період не повинен перевищувати 1 місяць).
Який порядок отримання платником першої та другої квитанцій при надсиланні електронних документів?
Абзацами першим та третім пункту 42.6 статті 42 ПКУ визначено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» без укладення відповідного договору.
Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155.
Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий пункту 42.6 статті 42 ПКУ).
Абзацом першим пункту 2 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 визначено, що автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв’язку до адресата протягом операційного дня (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 557).
У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 557).
Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня (пункт 6 розділу ІІ Порядку № 557).
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 557 автоматизована перевірка електронного документа включає:
підтвердження дійсності кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки за умов, встановлених Законом № 2155;
перевірку обов’язковості та послідовності накладання на електронний документ кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки підписувачів у встановленому порядку;
перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
перевірку обов’язкових реквізитів;
перевірку права підпису електронного документа підписувачем.
Пунктом 8 розділу ІІ Порядку № 557 передбачено, що перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 розділу ІІ Порядку № 557, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку № 557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та Порядком № 557, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).
На другу квитанцію накладається кваліфікована електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (пункт 10 розділу ІІ Порядку № 557).
У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції (пункт 11 розділу ІІ Порядку № 557).
Якщо автором надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття (пункт 12 розділу ІІ Порядку № 557).
На які підакцизні товари встановлюють мінімальні роздрібні ціни та в які терміни подається декларація про МРЦ?
Відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПКУ максимальні роздрібні ціни (МРЦ) на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому ПКУ.
Згідно з підпунктом 214.1.5 пункту 214.1 статті 214 ПКУ базою оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що сплачується виробниками та імпортерами є вартість за МРЦ тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку.
Встановлення МРЦ на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін (пункт 220.1 статті 220 ПКУ).
У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером МРЦ на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни (пункт 220.3 статті 220 ПКУ).
Отже, виробники та імпортери встановлюють МРЦ на:
сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 10 00 10);
сигарили, включаючи сигарили з відрізаними кінцями, з вмістом тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 10 00 90);
сигарети без фільтра, цигарки (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10);
сигарети з фільтром (код згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 20);
інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; «гомогенізований» або «відновлений» тютюн; тютюнові екстракти та есенції (код згідно з УКТ ЗЕД 2403);
тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням (код згідно з УКТ ЗЕД 2404 11 00 10);
інші продукти, що містять тютюн, відновлений тютюн та замінники тютюну, призначені для вдихання без горіння (коди згідно з УКТ ЗЕД 2404 11 00 90 та 2404 19 10 00);
рідини, що використовуються в електронних сигаретах, що містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях (коди згідно з УКТ ЗЕД 2404 12 00 10, 2404 19 90 10, 2404 12 00 90 та 2404 19 90 90);
інші нікотиновмісні продукти, їх замінники (код згідно з УКТ ЗЕД 2404 99 00 00);
інші нікотиновмісні продукти для орального застосування (код згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 90 00) - з 01.09.2024.
Декларація про МРЦ подається виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше ніж 10 та 25 числа місяця (пункт 220.4 статті 220 ПКУ).
Установлені виробником або імпортером МРЦ на перелічені у Декларації товари (продукцію) не пізніше ніж 10 числа запроваджуються з 15 числа місяця, в якому подається Декларація, а установлені не пізніше ніж 25 числа – з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому Декларацію подано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і діють до їх зміни у порядку, встановленому ПКУ (пункт 220.7 статті 220 ПКУ).
У зв’язку з запровадженням з 01.09.2024 оподаткування акцизним податком інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування, виробники та імпортери таких продуктів для встановлення на них з 01.09.2024 МРЦ подають Декларацію не пізніше ніж 25.08.2024.