25-10-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 25.10.23
.jpg)
Чи передбачена відповідальність для банків за неповідомлення контролюючого органу про факт, що свідчить про володіння фізичною або юридичною особою – резидентом України частки в іноземній юрособі?
Податковий контроль за контрольованими іноземними компаніями передбачено пунктом 39 прим. 2.6 статті 39 ПКУ.
Зокрема, згідно з підпунктом 39 прим. 2.6.3 пункту 39 прим. 2.6 статті 39 прим. 2 ПКУ у разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк, або фінансова установа виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк, або фінансова установа надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв’язку не пізніше п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.
З метою забезпечення єдиного формату надання даних та реалізації положень підпункту 39 прим. 2.6.3 пункту 39 прим. 2.6 статті 39 прим. 2 ПКУ розроблено рекомендовану форму такого Повідомлення за ідентифікатором – J1610101.
ПКУ не містить норм щодо відповідальності для банків, інших фінансових установ за неповідомлення ДПС про факт, що свідчить про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України частки в іноземній юридичній особі.
Проте, якщо банки, інші фінансові установи повідомили ДПС про фізичних (юридичних) осіб – резидентів України, які володіють часткою в іноземній юридичній особі, та якщо такі особи є контролюючими особами щодо іноземної компанії, але не подавали до ДПС Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, звітність про контрольовані іноземні компанії та/або не сплатили податки за правилами контрольованих іноземних компаній, то до них буде застосовуватися відповідальність за загальними правилами, встановленими ПКУ.
Чи нараховуються податкові зобов’язання, передбачені п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, за послугами, які були придбані з ПДВ до початку використання спрощеної системи оподаткування за ставкою 2% та використані в період її застосування?
За послугами, які були придбані з ПДВ до початку використання спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відсотки та використані в період її застосування, після відновлення прав та обов’язків, встановлених розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ, нараховуються податкові зобов’язання згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).
З метою застосування пункту 198.5 статті 198 ПКУ податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01 серпня 2023 року, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до підпункту 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники податків, які відмовилися від використання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, які використані (поставлені, реалізовані) платником єдиного податку третьої групи в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, в операціях, що не є об’єктом оподаткування, платник ПДВ зобов’язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому здійснено відновлення його реєстрації платником ПДВ, нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ.
База оподаткування при нарахуванні податкових зобов’язань відповідно до абзацу четвертого підпункту 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання.
Разом з тим, підпунктом 9 прим. 1.2. пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником ПДВ відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ та яким з 01 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ, за товарами, необоротними активами, придбаними/виготовленими/ввезеними на митну територію України з ПДВ до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, які використані (поставлені, реалізовані) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зобов’язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов’язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ. При цьому база оподаткування при нарахуванні податкових зобов’язань за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, в якому вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни, за товарами – виходячи з вартості їх придбання.
Чи мають право ФОП – платники єдиного податку І та ІІ груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, з 01.08.2023 не сплачувати єдиний податок, якщо вони знаходяться за межами України та здійснюють діяльність через Інтернет?
Фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які, зокрема, здійснюють господарську діяльність (надання послуг/продаж товарів) через мережу Інтернет та/або здійснюють діяльність на іншій території України, та/або такі особи знаходяться за межами території України мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
Основні принципи податкового законодавства України встановлені статтею 4 ПКУ, зокрема, кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПКУ визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПКУ.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПКУ).
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 3219) внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до ПКУ щодо скасування можливості для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп не сплачувати єдиний податок (крім тих, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих територіях України, станом на дату початку бойових дій, або тимчасової окупації).
Так, згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до 31 липня 2023 року фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи мали право не сплачувати єдиний податок.
Законом № 3219 підрозділом 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено пункт 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, згідно з яким установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене пунктом 295.2 статті 295 ПКУ.
Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій).
Перелік територій затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Норми пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи- підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
За якими кодом бюджетної класифікації сплачуються штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО?
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами та доповненнями затверджено Класифікацію доходів бюджету, згідно з якою встановлено коди та найменування податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, зокрема, для сплати штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначений код 21080900.
При цьому зазначаємо, що реквізити бюджетних рахунків містяться на вебпорталі ДПС за посиланням: https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/.
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором сума стипендії, яка виплачується студенту за рахунок коштів підприємства відповідно до угоди, укладеної між навчальним закладом та підприємством?
Сума стипендії, яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту за рахунок коштів юридичної особи відповідно до угоди, укладеної між навчальним закладом та юридичною особою, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (у 2023 році – 3760,00 грн.), а сума перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Порядок призначення і виплати стипендій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення».
Пунктом 1 Порядку № 882 визначено коло здобувачів освіти у закладах освіти або наукових установах за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду.
Водночас, пунктом 2 Порядку № 882 передбачено, що учням, студентам, курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, слухачам, клінічним ординаторам, асистентам-стажистам, аспірантам і докторантам, які навчаються за кошти фізичних та юридичних осіб, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів таких осіб, якщо це передбачено умовами укладеного договору між закладом освіти та фізичною або юридичною особою, яка замовляє платну послугу для себе або іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ.
Статтею 165 ПКУ визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не підлягають оподаткуванню у джерела виплати.
Так, згідно з підпунктом 165.1.26 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.), що у 2023 році складає 3760,00 грн. на місяць (2684,00 грн. х 1,4).
Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.
Податковий агент, який нарахує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Чи здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги нерезиденту?
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Згідно з підпунктом 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПКУ нерезиденти – це:
іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
фізичні особи, які не є резидентами України.
Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у пункті 141.4 статті 141 ПКУ.
Для цілей пункту 141.4 статті 141 ПКУ під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів згідно з підпунктом «ї» підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.
Резидент, у тому числі фізична особа-підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України (підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ).
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних ПКУ до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:
Пс = СД*100/(100 – СП) – СД, де:
Пс – сума податку до сплати;
СД – сума виплаченого доходу;
СП – ставка податку, встановлена підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ.
Отже, у разі якщо юридична особа-резидент здійснює операції з надання безповоротної допомоги у вигляді товарів, робіт чи послуг нерезиденту України, то така операція оподатковується, виходячи з розрахунку, наведеному у підпункті 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, та сплачується резидентом під час надання такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
Згідно з підпунктом 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПКУ фінансовий результат податкового звітного періоду збільшується, зокрема, на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.
При цьому зазначаємо, що для платників податку, які оподатковувались за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, передбачено використання відповідної податкової пільги на період до 31 грудня 2021 року.
Таким чином, якщо нерезидент сплачує податок на прибуток із суми безповоротної допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) відповідно до вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, то платник податку – резидент України не збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої безповоротної допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) відповідно до вимог підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.
Водночас, у разі якщо нерезидент підпадає під визначення кола нерезидентів відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, то операції з надання безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) такому нерезиденту підпадають під визначення контрольованих операцій за умови досягнення критеріїв, встановлених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ.
При цьому для цілей статті 39 ПКУ, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених пунктом 140.5 статті 140 ПКУ, які передбачають застосування відповідних положень статті 39 ПКУ, застосовуються положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Крім того, відповідно до підпункту 140.5.5 прим. 1 пункту 140.5 статті 140 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ), реалізованих, зокрема, на користь:
нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ;
нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги підпункту 140.5.5 прим. 1 пункту 140.5 статті 140 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПКУ, але без подання звіту.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ безоплатне надання товарів, робіт, послуг з метою оподаткування прирівнюється до продажу (реалізації) товарів.
Тобто, у разі недосягнення вартісних критеріїв контрольованості, резидент України, що здійснює операцію з безоплатного надання товарів, робіт, послуг, нерезиденту, який зареєстрований у державі (на території), включеній до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ або організаційно-правова форма якого включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, повинен збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості таких товарів, робіт, послуг.