25-08-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 25.08.23
.jpg)
Як оподатковуються ПДВ операції з постачання на територію України товарів, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224, якщо відвантаження товарів відбулося до 01.07.2023, а оплата здійснюється бюджетними коштами після зазначеної дати?
Якщо оплата товарів здійснюється за рахунок бюджетних коштів, то датою визначення податкових зобов’язань за операціями з постачання таких товарів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку – постачальника.
Якщо відвантаження товарів, перелік яких був затверджений Постановою № 224, відбулося до 01.07.2023, а зарахування на рахунок постачальника бюджетних коштів в оплату вартості таких товарів відбулося починаючи з 01.07.2023, то на дату отримання бюджетних коштів постачальник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за відповідною ставкою (7 або 20 відсотків).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19), на території України було запроваджено карантин, дія якого завершилась 30 червня 2023 року.
У зв’язку із завершенням дії карантину, з 01.07.2023 припинено дію норм ПКУ, якими на період дії карантину встановлювалися окремі пільгові режими оподаткування.
Зокрема, скасовано встановлений пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України товарів, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224.
Відповідно до пункту 187.7 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.
На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 ПКУ).
ЗАКОН № 3219: Який звітний період встановлюється для подання декларації з податку на прибуток платниками, які перебували на спрощеній системі з особливостями оподаткування та у 2023 році повернулися на загальну?
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни до Податкового кодексу України, якими передбачено з 01.08.2023, зокрема, встановлення умов перехідного періоду, якими визначено порядок переходу на загальну систему оподаткування або на спрощену систему оподаткування для платників податку, які втрачають право на використання особливостей оподаткування. Особливості оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на спрощену систему з особливостями оподаткування та з 01 серпня 2023 року повертаються на сплату податку на прибуток підприємств, встановлено у підпункті 9 прим. 1.3 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема (підпункти 9 прим. 1.3.1 – 9 прим. 1.3.3 підпункт 9 прим. 1.3 пункту 9 прим. 1) складання та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 у 2023 році для цієї категорії платників, визначення податкового звітного періоду та обсягу річного доходу.
Платники складають та подають Декларацію наростаючим підсумком з початку 2023 календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку, не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, з урахуванням положень підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.
Так, для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за попередній річний звітний період – 2022 рік: не перевищує 40 млн. грн., встановлюється у 2023 році річний звітний період; перевищує 40 млн. грн., у 2023 році встановлюється квартальний базовий звітний період. Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування підпункт 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 137.5 статті 137 ПКУ обчислюється за весь звітний 2023 рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди такого року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку.
Відповідні роз’яснення наведені в Інформаційному листі № 4/2023 «Повернення» на довоєнну систему оподаткування: особливості переходу», розміщеному на вебпорталі ДПС у рубриці «Інформаційні матеріали» та у рубриці «Інформаційні листи» розділу «ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ».
Як оподатковується ПДФО дохід від продажу об’єктів нерухомості, які були одержані у спадщину?
Дохід від операцій з продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного або двох об’єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи – резидента або фізичної особи – нерезидента та були одержані такими фізичними особами у спадщину, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
При цьому, у разі продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, одержаний дохід буде оподатковуватися за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ – для фізичних осіб – резидентів та за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ – для фізичних осіб – нерезидентів.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III залежно від її призначення;
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.
Згідно з абзацом першим пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину (абзац третій пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (абзац четвертий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункт 172.2 статті 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України (абзац п’ятий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого об’єкта, майнових прав (абзац шостий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Під витратами на придбання об’єкта нерухомості розуміються:
а) кошти, сплачені платником податків як вартість цінних паперів, деривативів (деривативних контрактів) та майнових прав, погашення яких відбулося шляхом передачі об’єкта нерухомості (або його частини);
б) кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва;
в) витрати, понесені на придбання об’єкта нерухомості на етапі незавершеного будівництва;
г) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, переданого платнику податку у власність як оплата його частки у статутному капіталі господарського товариства при виході такого платника податків із складу учасників юридичної особи;
ґ) вартість предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки;
д) витрати на придбання об’єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу, міни, у тому числі вартість майна, що було передано як компенсація за такими договорами;
е) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт нерухомості;
є) вартість об’єкта нерухомості, що був задекларований особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9 прим. 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ;
ж) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, що був отриманий при ліквідації (припиненні) юридичної особи (у тому числі іноземної) або утворення без статусу юридичної особи (у тому числі іноземного) платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою);
з) витрати, понесені на будівництво об’єкта нерухомості;
и) витрати, понесені на придбання неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості;
і) грошова сума, зазначена у житловому сертифікаті на придбання об’єкта житлової нерухомості, що був отриманий платником податку як компенсація за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до Закону України від 23 лютого 2023 року № 2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Об’єкт нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подарований платнику податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита, реєстраційного збору чи інших аналогічних платежів, податків та зборів, сплачених у зв’язку з таким даруванням.
Розрахунок зменшення доходу від продажу об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно, а якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа, – такою особою.
При цьому якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, він зобов’язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни чи іншого відчуження відповідних об’єктів, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і у разі якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа.
Копії документів, що підтверджують зазначені витрати, надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи.
Відповідно до пункту 172.9 статті 172 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами – нерезидентами, оподатковується згідно з статтею 172 ПКУ в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.
Продаж резидентами та нерезидентами успадкованого (отриманого в подарунок) об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості підлягає оподаткуванню згідно з положеннями статті 172 ПКУ (пункт 172.10 статті 172 ПКУ).
Чи повинні ФОП – платники єдиного податку, які не є платниками ПДВ, зберігати первинні документи та чи передбачена відповідальність за їх незберігання?
Відповідно до абзацу першого пункту 296.1 статті 296 ПКУ фізичні особи- підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
При цьому фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності (абзац третій пункту 296.1 статті 296 ПКУ).
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий пункту 296.1 статті 296 ПКУ).
Відповідно до абзаців першого – другого пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 ПКУ.
Пунктом 44.3 статті 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ (підпункт 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються, зокрема, фізичними особами – підприємцями, у тому числі такими, що обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 ПКУ, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 ПКУ (підпункт 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 пункту 44.3 статті 44 ПКУ (підпункт 44.3.3 пункту 44.3 статті 44 ПКУ);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (підпункт 44.3.4 пункту 44.3 статті 44 ПКУ).
Строки зберігання документів та інформації, визначені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків, зокрема, документи, визначені пунктом 44.1 статті 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів, що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені пунктом 44.3 статті 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 ПКУ.
Отже, статтею 44 ПКУ встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов’язань контролюючими органами.
Слід зауважити, що пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
Відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
За незберігання первинних документів на підставі яких здійснювався облік доходів, до фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, застосовуються штрафи відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПКУ, зокрема, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статті 44 ПКУ строків їх зберігання, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Штрафи, передбачені пунктом 1.1 статті 121 ПКУ, не застосовуються до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, за незберігання первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг.
Водночас відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень статті 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
В якому порядку здійснюється переведення на облік до іншого контролюючого органу нерезидента?
Пунктом 64.5 статті 64 ПКУ та пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 визначено, що взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати:
- у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу - до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
- до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
- до відкриття рахунку в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок;
- юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія) реєструється платником податку на прибуток у випадках, визначених нормами ПКУ.
Основним місцем обліку нерезидента є контролюючий орган, в якому нерезидент зареєстрований платником податку на прибуток, а у разі відсутності такої реєстрації - контролюючий орган, в якому нерезидента взято на облік за правилом першої події.
Якщо до реєстрації платником податку на прибуток нерезидент вже взятий на облік згідно з підпунктом 1 пункту 3.4 розділу III Порядку № 1588, то у цьому випадку змінюється основне місце обліку нерезидента на контролюючий орган, в якому нерезидент реєструється платником податку на прибуток, якщо є інший контролюючий орган, в якому нерезидент був взятий на облік до такої реєстрації ( пункт 5.3 розділу V Порядку № 1588).
Порядок зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або ДПІ обслуговування визначений розділом Х Порядок № 1588.
Пунктом 10.3 розділу Х Порядку № 1588 зазначено, що нерезидент - платник податку на прибуток, який за своїм основним місцем обліку закриває своє постійне представництво, зобов’язаний подати заяву (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) за формою № 1-ОПН, наведена у додатку 6 до Порядку № 1588, до контролюючого органу за місцезнаходженням іншого свого постійного представництва.
Якщо у іноземної компанії, організації відсутні підстави для реєстрації платником податку на прибуток і в контролюючому органі або ДПІ обслуговування за основним місцем обліку, де компанія перебуває на обліку згідно з підпунктом 1 пункту 3.4 розділу III Порядку № 1588, припинились підстави для перебування на обліку (закриті відокремлені підрозділи/відчужене нерухоме майно та/або майнові права на нерухоме майно/закриті рахунки), така компанія, організація зобов’язана подати Заяву за ф. № 1-ОПН для переведення на облік до іншого контролюючого органу або зміни ДПІ обслуговування, де наявні підстави для перебування на обліку за основним місцем обліку згідно з пунктом 3.4 розділу III Порядку № 1588.
Процедури переведення на облік до іншого контролюючого органу або зміни ДПІ обслуговування нерезидента, визначені пунктами 10.6 – 10.12 розділу Х Порядку № 1588, розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження Заяви за ф.№1-ОПН, поданої нерезидентом до контролюючого органу:
- в якому нерезидент реєструється платником податку на прибуток, якщо нерезидент взятий на облік в іншому контролюючому органі до такої реєстрації;
- за місцезнаходженням іншого свого постійного представництва, якщо нерезидент – платник податку на прибуток за своїм основним місцем обліку закриває постійне представництво;
- де наявні підстави для перебування на обліку за основним місцем обліку згідно з пунктом 3.4 розділу III Порядку № 1588, якщо у іноземної компанії, організації відсутні підстави для реєстрації платником податку на прибуток і в контролюючому органі або ДПІ обслуговування за основним місцем обліку припинились підстави для перебування на обліку (закриті відокремлені підрозділи / відчужене нерухоме майно та/або майнові права на нерухоме майно / закриті рахунки).
Чи може суб’єкт господарювання самостійно створити для себе ПРРО та використовувати його у своїй діяльності?
Правові відносини у сфері застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Законом № 265 не встановлено обмежень щодо виробників ПРРО. Будь-який суб’єкт господарювання може розробити власне ПРРО для власних чи комерційних потреб за умови, що функціонал такого ПРРО відповідатиме законодавчим вимогам.
ДПС відповідно до вимог Закону № 265 забезпечено, зокрема, функціонування фіскального сервера ДПС та двох АРІ фіскального сервера контролюючого органу (АРІ фіскального сервера Єдине вікно подання електронної звітності та АРІ фіскального сервера Електронний кабінет).
Через зазначені АРІ здійснюється інтеграція програмного забезпечення будь-якого ПРРО з фіскальним сервером контролюючого органу. Ці АРІ можуть використовуватись суб’єктами господарювання для розробки власного ПРРО.
АРІ розміщені у відкритому вільному доступі на вебпорталі ДПС за покликанням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/opis-ari-fiskalnogo-servera/.
Матеріали (посилання, описи, роз’яснення) щодо запровадження ПРРО розміщено на вебпорталі ДПС у банері «Програмні РРО» (https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/), включаючи відповідні нормативно-правові акти, описи АРІ, інформаційні повідомлення щодо оновлення версій АРІ тощо.
Суб’єкт господарювання, для розробки власного ПРРО, може використовувати будь-який із двох запропонованих АРІ фіскального сервера контролюючого органу.
Основними законодавчо встановленими вимогами для будь-якого ПРРО є забезпечення виконання ним фіскальної функції через фіскальний сервер контролюючого органу та обов’язкове включення ПРРО до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Фіскальна функція ПРРО – це здатність ПРРО забезпечувати одноразове занесення для довгострокового зберігання на фіскальному сервері контролюючого органу та багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі.
Фіскальний режим роботи ПРРО – це режим роботи ПРРО зареєстрованого у Реєстрі, що забезпечує реєстрацію розрахункових документів на фіскальному сервері контролюючого органу відповідно до Закону № 265.
Якщо ПРРО включений до Реєстру та забезпечує виконання фіскальних функцій, то такий ПРРО може застосовуватись суб’єктом господарювання для проведення розрахункових операцій не залежно від того, хто його виробник.
Після включення ПРРО до Реєстру такий ПРРО може використовуватись суб’єктом господарювання. Про сертифікати електронних підписів та/або печаток, суб’єкт господарювання повідомляє шляхом подання в електронній формі повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО, за формою № 5-ПРРО (J/F1391802).
Як та в який термін після подання податковим агентом Розрахунку, фізична особа може отримати інформацію про відомості з ДРФО про суми виплачених доходів?
Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПКУ всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ) у порядку, визначеному ПКУ.
До інформаційної бази ДРФО включаються, зокрема, такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів, об’єкти оподаткування, сума нарахованих та/або отриманих доходів, сума нарахованих та/або сплачених податків (пункт 70.3 статті 70 ПКУ).
Внесення інформації до баз даних Інформаційних, комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пунктом 41.1 статті 41 ПКУ, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 ПКУ (пункт 74.1 статті 74 ПКУ).
Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПКУ платники податків, у тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
При цьому особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів зобов’язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку (підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 та підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Уточнюючий Розрахунок з додатком 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (форма 4ДФ) подається після закінчення граничного строку подання для відповідного звітного (податкового) періоду з даними про уточнення в сумах нарахованого податку на доходи фізичних осіб, військового збору та/або реквізитах (пункт 1 розділу ІІІ та пункт 4 розділу ІV Порядку № 4).
Регламентом комп’ютерної обробки податкової звітності, звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншої звітності в податкових органах визначений термін внесення даних Розрахунку до Центральної бази даних – протягом дев’яти робочих днів після граничного строку подання такого розрахунку (внесення даних уточнюючого Розрахунку – у найкоротші терміни).
Порядок отримання відомостей з ДРФО про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків встановлений Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822.
Для отримання відомостей про себе з ДРФО фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає документ, що посвідчує особу, та Заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР, наведену у додатку 14 до Положення № 822. Представник додає до Заяви за ф. № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з ДРФО, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя (абзац перший пункту 4 розділу X Положення № 822).
Крім того, фізична особа може отримати відомості з ДРФО за допомогою електронних сервісів Державної податкової служби України в один із таких способів:
у разі подання запиту щодо отримання відомостей з ДРФО в електронному вигляді засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет», вхід до якої здійснюється за адресою: cabinet.tax.gov.ua та через вебпортал ДПС, інформація надається засобами цієї системи;
у разі подання запиту до «Єдиного вікна подання електронної звітності», програмне забезпечення якого розміщено на вебпорталі ДПС у розд. «Електронна звітність», інформація направляється на електронну адресу фізичної особи – платника податків.
При цьому, запит може бути сформований починаючи з I кварталу 1998 року за будь-які п’ять років (по квартально), з І кварталу 2021 року поквартально в розрізі місяців із зазначенням номера кварталу та місяця, відомості за останній звітний період (квартал) надаються через 50 днів після його закінчення.