23-01-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 23.01.24
.jpg)
Який розмір нецільової благодійної допомоги не включається до доходу платника податку?
Відповідно до підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 розділу IV ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (у 2022 році – 3470,00 грн., у 2023 році – 3760,00 грн., у 2024 році – 4240,00 гривень).
Положення підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 ПКУ не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені підпунктом 165.1.47 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Чи повинен бути QR-код у фіскальному касовому чеку?
QR-код у фіскальному касовому чеку зазначається у разі наявності в РРО відповідного програмного забезпечення.
Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (із змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306 та від 08.06.2021 № 329), фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити реквізити, зокрема, QR-код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій/фіскальний номер програмного РРО (рядок 26).
Згідно з приміткою 8 до форми № ФКЧ-1 «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)», наведеній у додатку 1 до Положення № 13, QR-код зазначається у разі наявності.
При цьому, п. 3 Наказу № 306, який набрав чинності 01.08.2020, визначено, що до 01 серпня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині, зокрема, відображення QR-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру РРО та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності Наказом № 306.
До 01 серпня 2021 року РРО, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру РРО та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності Наказу № 306, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до ст. 12 Закону № 265 з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до Наказу № 306.
Скільки разів можна подавати Повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості?
Платник податку не обмежений у кількості разів для подання Повідомлення на розгляд комісії регіонального рівня у разі, якщо він не скористався процедурою адміністративного оскарження.
Механізм адміністративного оскарження рішення комісії регіонального рівня про відповідність критеріям ризиковості платника податку визначено Порядком розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, який затверджено Постановою № 1165.
Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника ПДВ з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника ПДВ, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформація та копії документів у вигляді Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку ризиковості подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв’язку з урахуванням вимог Законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557.
За результатами розгляду інформації та копій документів протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник ПДВ отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.
В якому рядку декларації про доходи платник податку відображає дохід у вигляді спадщини, який оподатковується за нульовою ставкою, якщо у нього є інші підстави для подання Декларації?
Платник податку у разі наявності підстав для подання Декларації відображає дохід у вигляді спадщини (подарунку), який оподатковується за нульовою ставкою ПДФО, у рядку 10.9 Декларації.
Водночас, пунктом 179.2 статті 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається.
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи встановлений статтею 179 ПКУ, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).
Декларація складається з восьми розділів та передбачає відображення платником податку, зокрема, даних щодо доходів, які включаються та не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, у разі отримання ним таких доходів.
Згідно з пунктом 164.2 статті 164 ПКУ дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПКУ, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до пункту 174.2 статті 174 ПКУ для оподаткування визначених ПКУ об’єктів спадщини з урахуванням статусу податкового резидента/нерезидента спадкоємця та спадкодавця та ступеня їх споріднення застосовуються наступні ставки податку на доходи фізичних осіб:
нульова;
визначена пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків),
визначена у пункті 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).
Отже, дохід, який оподатковується за нульовою ставкою ПДФО включається до загального річного оподатковуваного доходу.
Згідно з підпунктом 11 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції сума доходу у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПКУ, розмір якого визначається згідно з статтею 174 розділу IV ПКУ, вказується у рядку 10.9 Декларації.
Про надання звітності про обсяги виробництва або обігу окремих видів продукції малими виробництвами виноробної продукції та малими виробництвами спиртових дистилятів
Державна податкова служба України листом від 15.01.2024 року № 1232/7/99-00-09-04-02-07 щодо надання звітності про обсяги виробництва та/або обігу окремих видів продукції малими виробництвами виноробної продукції та малими виробництвами спиртових дистилятів повідомила наступне.
Верховною Радою України прийнято закони України:
від 29 червня 2023 року № 3193-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо спрощення умов виробництва дистилятів суб’єктами малого підприємництва», який набрав чинності з 23 листопада 2023 року;
від 9 серпня 2023 року № 3303-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо розвитку виробництва виноробної продукції та спрощення господарської діяльності малих виробництв виноробної продукції», який набрав чинності з 03 вересня 2023 року.
Відповідно до цих законів внесені зміни до статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», згідно яких встановлено, що:
малі виробництва виноробної продукції, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю алкогольними напоями без додавання спирту (винами виноградними, винами плодово-ягідними, напоями медовими) та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, щорічний звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за формою, встановленою цим органом, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком;
малі виробництва дистилятів, які мають ліцензію на виробництво спиртових дистилятів, ліцензію на виробництво алкогольних напоїв та/або ліцензію на оптову та/або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, щокварталу, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі експорту) алкогольних напоїв за формою, встановленою цим органом;
суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця, до 10 числа наступного місяця, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом.
Таким чином запроваджено річну звітність – для малих виробництв виноробної продукції та квартальну звітність (в частині алкогольних напоїв) – для малих виробництв дистилятів, одночасно для малих виробництв дистилятів залишено щомісячну звітність про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спиртових дистилятів.
На сьогодні наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2016 року № 49 «Про затвердження форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення» затверджено зокрема форми звітів:
№ 1-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації спирту»;
№ 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв».
З метою приведення у відповідність форм звітності про обсяги виробництва та обігу продукції, які подаються малими виробництвами спиртових дистилятів та малими виробництвами виноробної продукції та відповідних порядків їх подання, ДПС підготовлено відповідні проєкти нормативно-правових актів, які проходять узгодження відповідно до законодавства, тому до набуття чинності таких змін суб’єкти господарювання можуть скористатися діючими формами звітності та подати їх у встановлені строки:
звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком за формою № 2-РС – малі виробництва виноробної продукції;
звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі експорту) алкогольних напоїв не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом за формою № 2-РС – малі виробництва дистилятів;
звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спиртових дистилятів до 10 числа наступного місяця за формою № 1-РС – суб’єкти господарювання, які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртовими дистилятами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, у тому числі малі виробництва дистилятів.
Як справляється МПЗ у випадку смерті власника земельної ділянки за період до дати оформлення прав власності спадкоємцями?
У разі смерті власника земельної ділянки (землекористувача) податковий обов’язок щодо сплати мінімального податкового зобов’язання припиняється з початку місяця в якому наступила смерть власника (землекористувача).
Спадкоємці фізичної особи – власника земельної ділянки, які у загальновстановленому порядку отримали право власності на земельну ділянку або скористались своїм правом на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи – орендаря і оформили у загальновстановленому порядку договір оренди земельної ділянки державної та комунальної власності, сплачують МПЗ, яке визначається за період починаючи з місяця, в якому вони набули право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку.
Згідно з підпунктом 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема, документів, що підтверджують право власності/користування.
Згідно з підпунктом 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПКУ платник податку, який отримав податкове повідомлення-рішення з визначеною контролюючим органом сумою мінімального податкового зобов’язання та/або розрахованою сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, зобов’язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Водночас, згідно з підпунктом 37.3.2 пункту 37.3 статті 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи.
Порядок визначення МПЗ встановлено статтею 38 прим. 1 ПКУ, згідно з підпунктом 38 прим. 1.1.4 якого МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПКУ (пункт 38 прим. 1.3 статті 38 прим. 1 ПКУ).
У разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів (абзац перший пункту 38 прим. 1.4 статті 38 прим. 1 ПКУ).
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік (абзац другий пункту 38 прим. 1.4 статті 38 прим. 1 ПКУ).
За яким кодом класифікації доходів бюджету платник сплачує розраховану в додатку Ф4 до декларації про доходи суму ПДФО з доходів від продажу нерухомого майна?
Фізична особа сплачує розраховану в додатку Ф4 до Декларації суму податку на доходи фізичних осіб з доходів від продажів об’єктів нерухомого/рухомого майна за кодом бюджетної класифікації доходів бюджету 11010500.
Відповідно до підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статтей 172 та 173 ПКУ.
Згідно з пунктом 5 розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №, додаток Ф4 «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оподатковуваних доходів від продажу протягом звітного (податкового) року об’єкта(ів) нерухомого та/або рухомого майна» до Декларації заповнюється платником податків, який отримував доходи від операцій з продажу, міни об’єктів нерухомості, здійснених протягом звітного (податкового) року у порядку, встановленому статтею 172 ПКУ, та при отримані доходів від операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна у порядку, встановленому статтею 173 ПКУ.
При цьому, якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, відповідно до пункту 172.2 статті 172 ПКУ, він зобов’язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни об’єктів нерухомості, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа. У такому випадку разом з Декларацією платник податків надає копії документів, що підтверджують зазначені понесені витрати на придбання об’єкта нерухомості.
Розрахунок зменшення доходу від продажу об’єктів нерухомості на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно у додатку Ф4 до Декларації (підпункт 6 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції).
Розрахована у графі 5.2 додатка Ф4 сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно до бюджету, переноситься до графи 6 рядка 10.5.
При цьому загальна сума податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб відображається у рядку 13 розділу V «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб» Декларації, значення якого дорівнює значенню графи 6 рядка 10 (підпункт 1 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції).
Сума податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року зазначається у рядку 20.1 розділу V «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб» Декларації, та є додатнім значенням в результаті обчислення різниці між сумарним значенням рядків 13, 14 та рядків 15-19 Декларації.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2021 № 11 «Про бюджетну класифікацію» із змінами та доповненнями затверджено Класифікацію доходів бюджету якою, зокрема, передбачено код бюджетної класифікації доходів бюджету11010500 – податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Чи має право платник податку, який утримує двох чи більше дітей, на застосування податкової соціальної пільги, якщо протягом року дитині виповнилось 18 років?
Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктом 169.1.2 та підпунктами «а», «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку – до кінця року, на який припадає смерть (підпункт 169.3.3 пункту 169.3 статті 169 ПКУ).
Відповідно до пункту 169.1 статті 169 ПКУ платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ визначено, що платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відсотків суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2022 році – 1240,50 грн., у 2023 році – 1342,00 грн, у 2024 році – 1514,00 грн.), у розрахунку на кожну таку дитину.
Згідно з підпунктом 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відсотків суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2022 році – 1860,75 грн., у 2023 році – 2013,00 грн., у 2024 році – 2271,00 грн.), має право платник податку який:
а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину з інвалідністю – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років.
Як подається до податкового органу клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку?
Нормами Порядку розгляду скарги не передбачено подання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку, в тому числі з копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).
Загальні положення про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку регулюються статтею 56 ПКУ, зокрема пунктом 56.3 статті 56 ПКУ передбачено, що протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацем першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).
Проте дані норми не поширюються на порядок оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 56.23 статті 56 ПКУ оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням особливостей, зокрема скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну фінансову політику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджено Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, який визначає механізм подання та розгляду скарг, зокрема щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарги скарга подається платником податку на додану вартість протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня.
Якщо платником податку подано скаргу з порушенням строків подання, визначених у пункті 3 Порядку розгляду скаргу, така скарга не приймається, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням неприйняття скарги для розгляду.
Окрім того, у зв’язку з набранням чинності Закону України від 13 грудня 2022 № 2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» із 03 січня 2023 року відновлено перебіг строків подання та розгляду скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статі 56 ПКУ.
У якому розмірі нараховується єдиний внесок працівнику, який працює у резидента Дія Сіті за сумісництвом, якщо розмір нарахованої зарплати менше мінімальної?
Працівнику, який працює у резидента Дія Сіті за сумісництвом (у вільний час від основної роботи у іншого роботодавця), єдиний внесок нараховується у розмірі мінімального страхового внеску, якщо резидент Дія Сіті у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої, пунктом 10 частини другої статті 5 Закону № 1667.
Відповідно до частини чотирнадцятої прим. 1 статті 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої, пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», встановлюється у розмірі мінімального страхового внеску:
а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»;
б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667.
При цьому мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Згідно з частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Водночас, ані пунктами 2, 3 частини першої статті 5 Закону № 1667, ані пунктами «а» та «б» частини 14 прим. 1 статті 8 Закону № 2464 не передбачено поділу працівників (застрахованих осіб) на штатних та за сумісництвом, натомість визначено умови, при виконанні яких платник – резидент Дія Сіті сплачує єдиний внесок у фіксованому розмірі – розмірі мінімального страхового внеску незалежно від розміру нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Зазначене також відповідає принципу презумпції правомірності діяльності резидентів Дія Сіті, закріпленому в пункті 3 частини четвертої статті 2 Закону № 1667, який означає прийняття рішення на користь резидентів Дія Сіті або заявників у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав та обов’язків резидентів Дія Сіті або заявників, або держави, або державних органів чи органів місцевого самоврядування, або їх посадових осіб.