22-05-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 22.05.24
.jpg)
Чи є об’єктом оподаткування автомобіль, що включений після 1 лютого до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у звітному році?
Визначальною ознакою віднесення транспортного засобу до об’єкта оподаткування транспортним податком є наявність його у Переліку.
При цьому, якщо Мінекономіки доповнює Перелік відповідним легковим автомобілем, у тому числі після 1 лютого податкового (звітного) року, то такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком починаючи з 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПКУ платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Мінекономіки, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів».
Відповідно до абзацу другого пункту 13 Методики у разі відсутності на офіційному вебсайті Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням Державної податкової служби України та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює Перелік, зазначений в абзаці першому
пункту 13 Методики, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному вебсайті.
Разом з тим, власник легкового автомобіля може отримати інформацію з офіційного вебсайту Мінекономіки про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).
Протягом якого терміну комісією центрального рівня приймається рішення щодо розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника ПДВ?
Відповідно до пункту 12 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1165 за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 12 Порядку № 1165, надсилає засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги» платнику податку відповідні рішення (додатки 5 – 7) в електронний кабінет.
Якщо рішення щодо скарги не надсилається платнику податку протягом строку, визначеного пунктом 12 Порядку № 1165, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податку з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пункт 16 Порядку № 1165).
Роботодавець перераховує членські внески працівника до профспілки: що з оподаткуванням?
Членські внески працівників – членів профспілки є виключно витратами працівників платника податку, які за дорученням таких працівників автоматично перераховуються платником податку до профспілки. Тобто, роботодавець у цьому випадку виступає посередником між робітником – членом профспілки та самою профспілкою.
Положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ не поширюється на операції з перерахування роботодавцем-платником податку на прибуток профспілковій організації членських внесків працівників – членів профспілки, відповідно до їх заяв, за умови, що такі внески не враховуються у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування такого роботодавця.
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Згідно з абзацами першим – другим підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 пункту 140.5 статті 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Вимоги підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПКУ не поширюються на сплату банком обов’язкових зборів відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також на сплату платниками податку інших платежів, здійснення яких є обов’язковою умовою для проведення професійної діяльності відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 15 вересня 1999 року «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Член профспілки – особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески (абзац п’ятий статті 1 Закону).
За наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів (частина третя статті 42 Закону).
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 членські профспілкові внески працівників не включаються до фонду оплати праці.
В який термін необхідно подати декларацію про доходи ФОП, який з середини року перейшов на спрощену систему оподаткування та припинив підприємницьку діяльність?
Фізичній особі-підприємцю, який з початку року перебував на загальній системі оподаткування, а потім перейшов на спрощену систему та припинив підприємницьку діяльність, необхідно подати декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним роком, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності у складі Додатку ЄСВ 1 (крім осіб, які не є платниками єдиного внеску або мають право на звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 ПКУ).
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ податкова декларація про майновий стан і доходи за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подається самозайнятими особами, в тому числі фізичними особами-підприємцями до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ.
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.
Фізичні особи-підприємці у податковій декларація про майновий стан і доходи поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (пункт 177.11 статті 177 ПКУ).
Водночас, відповідно до підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 ПКУ фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно з підпунктом 1 пункту 11.18 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.
Підпунктом 4 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588 визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності (підпункт 6 пункту 11.18 розділу XI Порядку № 1588).
Чи зобов’язані голови сімейних фермерських господарств, які володіють земельними ділянками, віднесеними до сільгоспугідь, подавати у складі декларації про доходи додаток МПЗ?
Пунктом 177.14 статті 177 ПКУ встановлено, що фізичні особи-підприємці – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації про майновий стан і доходи додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
Відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ.
Відповідно до пункту 38 прим. 1.1.4 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим.1 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.