21-06-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 21.06.24
Які розміри щорічної плати за ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами?
Відповідно до статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» плата за ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами становить 2000 грн на кожне місце торгівлі, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст – 250 грн на кожне місце торгівлі.
Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами становить 2000 грн на кожне місце торгівлі.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39992
Чи має право ФОП – платник єдиного податку здійснювати види діяльності, які не зазначені в його облікових даних?
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV ПКУ.
Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПКУ).
Отже, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27777
Як у податкових органах здійснюється взяття на облік юридичної особи за основним місцем обліку?
Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб (основне місце обліку).
Взяття на облік юридичних осіб здійснюється відповідно до статті 64 ПКУ та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІI Порядку № 1588 взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється після:
проведення державної реєстрації створення юридичної особи згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
присвоєння кодів за ЄДРПОУ – для юридичних осіб, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Підставою для взяття на облік юридичних осіб за основним місцем обліку в контролюючому органі відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 1588 є надходження до контролюючого органу:
відомостей з ЄДР про державну реєстрацію створення юридичної особи;
відомостей з ЄДР про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи;
документів, визначених розділом IV Порядку № 1588 та поданих юридичною особою згідно з Порядком № 1588.
Для взяття на облік платник податків, який обслуговувався централізованою бухгалтерією та прийняв рішення про самостійну сплату податків, зборів або який не перебував на обліку з інших підстав, подає до контролюючого органу заяву за формою № 1-ОПП (додаток 5 до Порядку № 1588) та пред’являє документ, що підтверджує державну реєстрацію (пункт 4.1 розділу ІV Порядку № 1588).
Взяття на облік платника податків за основним місцем обліку контролюючим органом проводиться у день отримання відомостей з ЄДР, наданих згідно із Законом № 755, чи заяви від платника податків та здійснюється за датою внесення даних до Єдиного банку даних юридичних осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідних відомостей чи заяви платника податків у журналі за формою № 2-ОПП (пункт 3.8 розділу ІІІ Порядку № 1588).
Пунктом 3.9 розділу III Порядку № 1588 визначено, що дані про взяття на облік юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до ЄДР у день взяття їх на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.
Взяття на облік юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників податків і зборів у контролюючих органах підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України відповідно до Закону № 755.
У разі взяття на облік як платників податків і зборів у контролюючих органах юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР, контролюючий орган за основним місцем обліку/державна податкова інспекція, яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків формує довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР, за формою № 34-ОПП (додаток 2 до Порядку № 1588). Така довідка надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня взяття на облік. За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така довідка може бути видана платнику податків або представнику, уповноваженій особі платника податків у контролюючому органі за основним місцем обліку/ДПІ обслуговування (пункт 3.11 розділу III Порядку № 1588).
Крім того, повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку № 1588) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 розділу VІІІ Порядку).
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=38254
Яким чином заповнюється та в який термін подається Довідка про використані розрахункові книжки?
Відповідно до абзацу першого пункту 7 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосовуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо пунктом 7 статті 3 Закону № 265 не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.
Згідно з пунктом 3 Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», звітність, пов’язана із використанням книг обліку розрахункових операцій, подається суб’єктом господарювання за формою № ЗВР-1, затвердженою Наказом № 13, щодо всіх КОРО, зареєстрованих на господарську одиницю, які ведуться разом із РК у випадках, визначених Законом № 265.
Звітність, пов’язана з використанням РК, подається у складі Звіту за ф. № ЗВР-1 та Довідки про використані розрахункові книжки до контролюючого органу за місцем реєстрації РК у терміни, визначені чинним законодавством. При поданні звітності одночасно надавати КОРО чи РК не потрібно (пункти 4, 5 Порядку № 13).
Форма Довідки наведена у додатку до Порядку № 13.
Суб’єкти господарювання, які подають податкову звітність в електронному вигляді, Довідку за ідентифікатором форми FJ0525002 надсилають в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.
У заголовній частині Довідки зазначається найменування суб’єкта господарювання, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ чи реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, та кількість штук повністю використаних у звітному місяці РК.
Таблична частина Довідки передбачає заповнення таких граф:
порядковий номер;
номер РК – зазначається номер використаної РК, який складається з 10 цифр (фіскальний номер першої КОРО) та проставленого через дріб порядкового номера РК і літери «к». При реєстрації РК, що складається зі спрощених розрахункових квитанцій, до номера РК додається літера «с»;
період використання, де: у колонці «початок» – зазначається дата початку використання РК, яка вказана в корінці першої розрахункової квитанції РК, у колонці «кінець» – зазначається дата закінчення використання РК, яка вказана в корінці останньої розрахункової квитанції РК;
кількість анульованих квитанцій – зазначається кількість анульованих розрахункових квитанцій. У разі пошкодження розрахункової квитанції чи здійснення помилкового запису таку квитанцію слід анулювати, для чого на корінці та відривній частині робиться позначка «Анульовано», що засвідчується підписом особи, яка здійснює розрахунки.
Згідно з приміткою до Довідки, така Довідка повинна містити інформацію про РК, за якими дата кінця використання припадає на звітний місяць. Суб’єкт господарювання – фізична особа засвідчує Довідку особистим підписом.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41706
З якої дати юридична особа сплачує земельний податок у разі придбання орендованої нею земельної ділянки державної або комунальної власності?
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Пунктом 269.1 статті 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є:
платники земельного податку (підпункт 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ):
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ);
платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПКУ).
Згідно з пунктом 270.1 статті 270 ПКУ об’єктами оподаткування платою за землю є:
об’єкти оподаткування земельним податком (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ):
земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.2 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (підпункт 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПКУ).
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗКУ).
Частиною першою статті 9 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV визначено, що орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка. Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному ЗКУ, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтями 135 – 139 ЗКУ. Договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря (абзац четвертий частини першої статті 31 Закону № 161).
Підпунктами «а» і «б» пункту 286.1 статті 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:
дані державного земельного кадастру;
дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи наведене, юридична особа, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.
До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку юридична особа сплачує орендну плату відповідно до договору оренди землі.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41705