20-05-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 20.05.24
.jpg)
Як визначається дохід ФОП – платника єдиного податку у разі внесення на свій рахунок, відкритий для підприємницької діяльності, готівки, яка уже була відображена в обліку?
Якщо фізична особа-підприємець – платник єдиного податку вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена в обліку, то в платіжній інструкції зазначається призначення платежу «виручка за певний період» і така виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.
При цьому сума коштів, внесених на поточний рахунок за певний період, не повинна перевищувати суму доходу, відображену в обліку за відповідний період.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Перелік доходів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначено пунктом 292.11 статті 292 Кодексу.
Згідно з пунктом 292.13 статті 292 Кодексу дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.
Так, пунктом 296.1 статті 296 Кодексу встановлено що фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Разом з тим, облік доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов'язку дотримуватися платниками єдиного податку першої - третьої груп (неплатниками ПДВ) вимог щодо ведення обліку доходів та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів та їх належне зберігання у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Також дані обліку використовуються платниками податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.
З якого періоду подається декларація з рентної плати платником, що вирощує рибу в ставку, та за який обсяг сплачується рентна плата?
Суб’єкт господарювання, який використовує ставок (орендований або власний) для потреб рибництва з метою вирощування риби, є платником рентної плати за спеціальне використання води і має подавати податкову декларацію з рентної плати (у частині рентної плати за спеціальне використання води) вперше за період, у якому такий суб’єкт господарювання набув права на використання води для потреб рибництва на підставі Дозволу та сплачувати за фактичний обсяг води, необхідний для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).
Відповідно до пункту 255.1 статті 255 ПКУ платниками рентної плати за спеціальне використання води є, зокрема суб’єкти господарювання, які використовують воду для потреб рибництва.
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (підпункт 255.3.2 пункту 255.3 статті 255 ПКУ).
Ставки рентної плати за спеціальне використання води для потреб рибництва визначені підпунктом 255.5.5 пунктом 255.5 статті 255 ПКУ.
Рентна плата за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок рентної плати (підпункт 255.11.8 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).
Спеціальне водокористування згідно з частиною другою статті 48 Водного кодексу здійснюється юридичними і фізичними особами, зокрема, для рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) потреб.
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (частина перша статті 49 Водного кодексу).
Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393, встановлено, що Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, яке відповідно до покладених на нього завдань видає та анулює Дозволи.
Базовий податковий (звітний) період для рентної плати за спеціальне використання води відповідно до пункту 257.1 статті 257 ПКУ дорівнює календарному кварталу.
Водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води для потреб рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року (підпункт 255.11.1 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).
До якого контролюючого органу подається Таблиця даних платника ПДВ, якщо її подання здійснюється після зміни місцезнаходження?
У разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною контролюючого органу, Таблиця подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Подання Таблиці даних платника податку на додану вартість передбачено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №1165 Таблиця - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1165 Таблиця подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв’язку з урахуванням вимог законів України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронні довірчі послуги», від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557.
Державна податкова служба України постійно розміщує на своєму офіційному вебсайті відомості щодо засобів електронного зв’язку, якими може подаватися Таблиця (пункт 24 Порядку № 1165).
Згідно з пунктом 66.3 статті 66 ПКУ у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків відповідно.
Процедури зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, у разі зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, визначені розділом X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300. Переведення платників податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік / зняття з обліку) здійснюється контролюючими органами протягом місяця після отримання відомостей про зміну місцезнаходження платника податків.
Дані про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.
Також інформацію щодо місця обліку платника податків можливо переглянути в Електронному кабінеті, відповідно до пункту 42 прим. 1.2. статті 42 прим. 1 ПКУ.
Як сплачувати податок на прибуток підприємствам, які починаючи з 1 січня та протягом року переходять зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування?
Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств регламентовано статтею 137 ПКУ.
Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:
виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 01 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу (підпункт 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 ПКУ);
у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (підпункт 137.4.2 пункту 137.4 статті 137 ПКУ);
якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (підпункт 137.4.3 пункту 137.4 статті 137 ПКУ).
Пунктом 137.5 статті 137 ПКУ встановлено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:
а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
б) виробників сільськогосподарської продукції;
в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 млн. гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
г) фізичних осіб-підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ;
ґ) суб’єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 ПКУ;
д) суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 39 прим. 2 та розділом ІІІ ПКУ.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.
Декларація за річний податковий (звітний) період подається відповідно до підпункту 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 ПКУ протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Враховуючи зазначене, платники єдиного податку, які протягом року перейшли на загальну систему оподаткування, застосовують річний податковий (звітний) період як новостворені платники податку на прибуток підприємств, який для них починається з дати переходу на загальну систему оподаткування і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (крім виробників сільськогосподарської продукції), а у разі ліквідації платника після переходу на загальну систему оподаткування – закінчується датою ліквідації.
Виробники сільськогосподарської продукції у разі переходу на загальну систему оподаткування з 01 січня поточного звітного року подають окремо Декларацію за період з 01 січня по 01 липня поточного звітного року, а починаючи з 01 липня поточного року застосовують річний податковий період, який починається з 01 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.
Платник податку на прибуток зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним Декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого ПКУ для подання Декларації у відповідності до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПКУ.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем (абзац тринадцятий пункту 57.1 статті 57 ПКУ).
Чи можна здійснювати на території України розрахунки між резидентами в іноземній валюті?
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою статті 5 Закону № 2473, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:
1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;
2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;
3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 5 частини другої та частиною третьою статті 9 Закону № 2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;
4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);
5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;
6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.
Розрахунки за операціями, визначеними частиною другою статті 5 Закону № 2473, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.