18-10-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 18.10.23
.jpg)
Чи включається до доходу ФОП на загальній системі оподаткування дохід у вигляді гранту, який надано міжнародним благодійним фондом?
У разі якщо фізичною особою-підприємцем (резидентом України) отримується дохід з джерел за межами України у вигляді міжнародних грантів, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів.
Оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування визначено статтею 177 ПКУ.
Об’єктом оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).
Грант – це одноразова безповоротна цільова виплата фізичним і юридичним особам грошової суми або дарування обладнання, приміщення (як правило, з власних коштів та майна) громадянами і юридичними особами, у тому числі іноземцями, а також міжнародними організаціями, для проведення наукових досліджень, впровадження енерго – та ресурсозберігаючих технологій, вжиття заходів екологічної безпеки та ліквідації наслідків екологічних катастроф, виконання творчих робіт, видання творів художньої, наукової, освітньої, образотворчої, медичної та іншої літератури тощо (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Відповідно до пункту 177.6 статті 177 ПКУ у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Умовами договору про надання гранту, укладеного між фізичною особою-підприємцем та неприбутковою організацією (благодійним фондом або громадською організацією), не передбачається виробництво (виготовлення) та/або реалізація товарів, виконання робіт, надання послуг таким підприємцем на користь зазначених організації, а лише надання фінансової допомоги у реалізації проекту.
Оскільки дохід у вигляді гранту не пов’язаний з результатом від здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця, то такий дохід оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV ПКУ, відповідно до пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (пункт 164.4 статті 164 ПКУ).
Порядок оподаткування іноземних доходів визначений пунктом 170.11 статті 170 ПКУ, відповідно до підпункту 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім випадків, визначених підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПКУ.
Згідно з підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 ПКУ, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у податковій декларації.
Підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПКУ визначено, що платник податку, який отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок та військовий збір з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 ПКУ).
Порядок подання податкової декларації визначено статтею 179 ПКУ.
Як у період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером податкового органу здійснюються розрахункові операції в режимі офлайн під час воєнного стану?
У зазначений період ПРРО можна застосовувати в режимі офлайн з перевищенням встановлених законодавством строків лише за умови використання фіскальних номерів із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером.
На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану або обставин непереборної сили проведення розрахункових операцій, що здійснюються в режимі офлайн, та використання фіскальних номерів із діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, можуть здійснюватися з перевищенням встановлених законодавством строків (36 годин підряд або 168 годин протягом календарного місяця).
При цьому, забороняється використання програмного реєстратора розрахункових операцій у період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу без отриманого в контролюючому органі діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером.
Чи потрібно батькам при поданні облікової картки за ф. № 1ДР малолітньої особи пред’являти витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання дитини?
Відповідно до пункту 63.5 статті 63 ПКУ всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у порядку, визначеному ПКУ.
Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПКУ та пунктом 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до ДРФО, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу Облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР, яка є водночас заявою для реєстрації у ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження (за наявності), місце проживання, громадянство).
Пунктом 4 розділу VII Положення № 822 визначено, що облікові картки за ф. № 1ДР малолітніх осіб (до 14 років) подаються одним із батьків (усиновителем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини та документа, що посвідчує особу одного із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений в установленому законодавством порядку переклад такого свідоцтва українською мовою (після пред’явлення повертається) та його копію.
До Облікової картки за ф. № 1ДР вноситься інформація, зокрема про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування).
Відповідно до положень частини третьої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦКУ).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників дитини задекларовано/ зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (пункт 18 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ІІІ Положення № 822 для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:
витяг з реєстру територіальної громади;
паспорт, виготовлений у формі книжечки;
тимчасове посвідчення громадянина України.
Витяг з реєстру територіальної громади – документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу (частина перша статті 2 Закону № 1871).
Враховуючи викладене, для реєстрації малолітньої особи у ДРФО одному з батьків необхідно подати до контролюючого органу такі документи:
Облікову картку за ф. № 1ДР;
свідоцтво про народження дитини;
документ, що посвідчує особу одного з батьків;
витяг з реєстру територіальної громади одного із батьків (у разі пред’явлення паспорта громадянина України у формі картки).
Витяг з реєстру територіальної громади про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) дитини подається лише за наявності такого документа або якщо задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) дитини відрізняється від задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків.
Як обраховується обсяг постачання товарів, встановлений для реєстрації платником ПДВ, при здійсненні операцій в межах договорів комісії?
Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
При цьому згідно зі статтею 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду).
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 189.4 статті 189 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється саттями 180 – 183 ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.
Згідно з розділом V та розділом ХХ ПКУ до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою та ставкою 7 і 14 відсотків, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.
При цьому при обрахунку загального обсягу таких операцій не враховується обсяг здійснених платником операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Таким чином, при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ПКУ, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати визначення терміну «постачання товарів/послуг» (підпункт 14.1.185 та підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) та приймати до уваги обсяги такого постачання протягом останніх 12 календарних місяців.
При здійсненні операцій в межах договорів комісії під час такого обрахунку враховуються, зокрема, обсяги постачання товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії, а також сума комісійної винагороди, яку отримує комісіонер за надання комісійної послуги.
Чи зобов’язана контролююча особа повідомляти про відчуження частки в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (КІК), у разі відчуження частки або майнових прав на частку, що не призвело до втрати визнання такої особи контролюючою особою?
Фізична особа – резидент – контролююча особа не зобов’язана подавати Повідомлення у разі відчуження частки в іноземній юридичній особі та/або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, оскільки таке відчуження не призвело до втрати визнання її контролюючою особою.
При цьому, контролююча особа не звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу у встановлені ПКУ терміни Звіту та Декларації.
Відповідно до підпункту 39 прим. 2.1.2 пункту 39 прим. 2.1 статті 39 прим. 2 ПКУ з урахуванням положень статті 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.
Згідно підпункту 39 прим. 2.5.5 пункту 39 прим. 2.5 статті 39 прим. 2 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39 прим. 2 ПКУ;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39 прим. 2 ПКУ;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну фінансову політику.
Форма Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення) та Порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2021 за № 1525/37147.
Крім того, згідно з підпунктом 39 прим. 2.5.2 пункту 39 прим. 2.5 статті 39 прим. 2 ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та кваліфікованого електронного підпису.