17-07-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 17.07.24
.jpg)
Які розміри ставок встановлені для юридичних осіб – платників єдиного податку IV групи?
Відповідно до підпункту «а» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Пунктом 292 прим. 1.2 статті 292 прим. 1 ПКУ встановлено, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
У разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області.
Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 01 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Згідно з пунктом 293.9 статті 293 ПКУ для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) – 0,95 (підпункт 293.9.1 пункту 293.9 статті 293 ПКУ);
для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,57 (підпункт 293.9.2 пункту 293.9 статті 293 ПКУ);
для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,57 (підпункт 293.9.3 пункту 293.9 статті 293 ПКУ);
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,19 (підпункт 293.9.4 пункту 293.9 статті 293 ПКУ);
для земель водного фонду – 2,43 (підпункт 293.9.5 пункту 293.9 статті 293 ПКУ);
для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, – 6,33.
Перелік гірських зон та поліських територій визначається Кабінетом Міністрів України (підпункт 293.9.6 пункту 293.9 статті 293 ПКУ).
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41767
Чи поширюється обмеження щодо граничної суми розрахунків - 50000 грн. на розрахунки суб’єктів господарювання та фізосіб на виплату дивідендів?
Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, зокрема, з фізичними особами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн. включно.
Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Вимоги щодо обмеження готівкових розрахунків фізичної особи з підприємством (підприємцем) у розмірі 50000 грн., установлені пунктом 6 розділу ІІ Положення № 148, стосуються розрахунків за правочинами, предметом яких є будь-які матеріальні та нематеріальні блага, які можуть бути оцінені в грошовій формі, в тому числі виплат суб’єктами господарювання дивідендів фізичним особам.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41763
До якого бюджету сплачується ПДФО податковим агентом, що нараховується на дохід громадянина від надання ним в оренду майна?
Стаття 168 ПКУ регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.
Згідно з пунктом 168.4 ПКУ ПДФО, утриманий з доходів резидентів (нерезидентів), підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (підпункт 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 ПКУ).
Відповідно до частини другої статті 64 БКУ ПДФО (крім податку, визначеного абзацом п’ятим частини другої статті 64 БКУ), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
ПДФО, нарахований, зокрема податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачується таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) (абзац п’ятий частини другої статті 64 БКУ).
Враховуючи викладене, податковий агент (юридична особа, її відокремлений підрозділ), що нараховує (виплачує) дохід фізичній особі за надання нею в оренду рухомого, нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, сплачує (перераховує) ПДФО до відповідного бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрацією) на рахунки Державної казначейської служби.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=32888
Як визначається місце постачання товарів?
Відповідно до пункту 186.1 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання товарів є:
а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах ”б” і ”в” цього пункту);
б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Згідно з підпунктом 186.1.1 пункту 186.1 статті 186 розділу V ПКУ, якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу.
Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу.
Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України.
Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27035
Зміни щодо заповнення Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній
19 березня 2024 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 09.02.2024 № 58 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 839», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.02.2024 за № 282/41627, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 01.03.2024 № 101 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 09 лютого 2024 року № 58», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.03.2024 за № 316/41661, який опубліковано в Офіційному віснику України від 19.03.2024 № 26 (далі – наказ Мінфіну № 58).
Відповідно до наказу Мінфіну № 58 внесено зміни до:
- форми Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 839 «Про затвердження форми та Порядку складання Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній», зокрема, її викладено в новій редакції;
- Порядку складання Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Докладніше читайте у листі ДПС України від 10.07.2024 № 19969/7/99-00-23-02-03-07 за посиланням https://tax.gov.ua/data/files/441681.pdf