15-02-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 15.02.24
.jpg)
Чи має право на податкову соціальну пільгу батько, який утримує трьох дітей віком до 18 років, але двоє з них – рідні, а одна – дитина дружини, яка не всиновлена?
Оскільки чоловік не усиновив дитину дружини від першого шлюбу, у нього не виникає обов’язку щодо її утримання. Тобто, він не має права у такому випадку на застосування податкової соціальної пільги на не всиновлену дитину.
Однак, такий платник при отриманні доходу у вигляді заробітної плати, розмір якої у 2024 році не перевищує 8480,00 грн. на місяць (4240,00 грн. х 2), та при додержанні всіх інших вимог статті 169 ПКУ, має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 1514,00 грн. у розрахунку на кожну свою дитину.
Виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини визначено у статті 121 Сімейного кодексу України (СКУ), які ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СКУ.
Відповідно до статті 141 СКУ мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України та статті 180 СКУ батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину може бути тільки за рішенням суду (пункт 2 статті 188 СКУ).
Крім того, статтею 181 СКУ наведено способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 СКУ (стаття 141 СКУ). Разом з тим, дитина може бути усиновленою, що передбачає прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, яке здійснене на підставі рішення суду (статті 207 і 208 СКУ).
Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини (пункт 4 статті 232 СКУ).
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2024 році складає 1514,00 гривень).
Згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2024 році – 4240,00 гривень).
Водночас, платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відсотків суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ (у 2024 році – 1514,00 грн.), у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ).
При цьому, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбаченому підпунктом 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної у абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви від платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.
Перелік таких документів та порядок їх надання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку надання документів для застосування податкової соціальної пільги» (підпункт 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 ПКУ).
В якому рядку декларації про доходи відображається дохід у вигляді бюджетного гранту, який не підлягає оподаткуванню?
Платник податку відображає у рядку 11.3 розділу ІІІ Декларації дохід у вигляді бюджетного гранту, який не підлягає оподаткуванню, якщо у нього є інші підстави для подання Декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.277 прим. 1 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ бюджетний грант – це цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проєкту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року № 867 «Про затвердження переліку надавачів бюджетних грантів» затверджено Перелік надавачів бюджетних грантів.
Порядок оподаткування бюджетного гранту встановлений пунктом 170.7 прим. 1 статті 170 ПКУ.
Підпунктом 170.7 прим.1.1 пункту 170 прим. 1 статті 170 ПКУ визначено, що не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку дохід у вигляді бюджетного гранту під час його нарахування (виплати, надання) на користь платника податків.
Згідно з підпунктом 170.7 прим. 1.2 пункту 170 прим. 1 статті 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді бюджетного гранту є надавач такого гранту.
У разі якщо платником податку допущено порушення цільового використання цільового гранту, платник податків зобов’язаний відобразити суму доходу, отриманого у вигляді бюджетного гранту (його частини), щодо якої допущено порушення відповідних умов договору про цільове використання гранту, у складі річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно до ПКУ і самостійно сплатити податок з таких доходів (підпункт 170.7 прим. 1.4 пункту 170 прим. 1 статті 170 ПКУ).
У разі якщо платником податку повернуто повністю чи частково бюджетний грант на користь надавача гранту (податкового агента) у звітному (податковому) році його виплати (надання), такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 ПКУ, повідомити про це контролюючий орган з наданням копій документів, що підтверджують факт такого повернення. При цьому платник податку звільняється від обов’язку відобразити таку частину виплаченого (наданого) та повернутого гранту у складі доходів у річній Декларації та сплатити податок з відповідних доходів (абзац перший підпункту 170.7 прим. 1.5 пункту 170 прим. 1 статті 170 ПКУ).
У разі якщо платником податку повернуто бюджетний грант на користь надавача гранту (податкового агента) повністю чи частково у календарному році, що настає за звітним (податковим) роком, у якому було включено відповідну суму гранту до річного оподатковуваного доходу, платник податків має право подати уточнюючу Декларацію та зменшити суму річного оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік на повернуту суму гранту, за умови надання копій документів, що підтверджують факт повернення відповідного гранту або його частини на користь надавача гранту (податкового агента) (абзац другий підпункту 170.7 прим. 1.5 пункту 170 прим. 1 статті 170 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» затверджені форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у рядку 11.3 розділу III «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації вказується загальна сума інших доходів, які не включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу відповідно до статті 165 розділу IV ПКУ.
Пунктом 165.1 статті 165 ПКУ встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до підпункту 165.1.1 якого сума державної допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Чи можуть платники єдиного податку І та ІІ груп, які не скористались правом щодо несплати єдиного податку, повернути кошти?
Платники єдиного податку першої та другої груп, які не скористались правом щодо несплати єдиного податку та сплачували авансові внески, зобов’язані відобразити суми сплачених авансових внесків у розділах ІІ або ІІІ річної Декларації, оскільки такі суми не є помилково та/або надміру сплаченими сумами грошового зобов’язання та не підлягають поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПКУ, або зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
Згідно з абзацами першим – другим пункту 295.1 статті 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПКУ).
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (абзац перший пункту 296.2 статті 296 ПКУ).
Водночас, згідно з абзацом першим підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, з 01 квітня 2022 року до 31 липня 2023 року фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи мали право не сплачувати єдиний податок.
При цьому такими особами декларація платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався (абзац другий підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Крім того, пунктом 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема, установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють Декларацію за період, в якому відповідно до абзацу першого пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Норми пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи-підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому пункту 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
При цьому зазначаємо, що право не сплачувати єдиний податок, надане платникам єдиного податку першої та другої груп пункт 11 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, не розповсюджується на фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп, які зареєструвалися на території визначеній Переліком територій, вже після визначених цим Переліком територій дат виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій/тимчасової окупації.
Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПКУ платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ.
Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 ПКУ та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Помилково сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов’язань, та у випадках, передбачених статтею 35 прим. 1 ПКУ (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Надміру сплачені грошові зобов’язання – суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Яку причину анулювання реєстрації платника ПДВ в заяві за формою № 3-ПДВ вказує суб’єкт господарювання, який із загальної системи оподаткування переходить на єдиний податок без сплати ПДВ?
Порядок анулювання реєстрації платників ПДВ регулюється статтею 184 ПКУ та регламентується розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
Згідно з підпунктом «в» пункту 184.1 статті 184 ПКУ анулювання реєстрації платника ПДВ відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник ПДВ, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати ПДВ.
Для анулювання реєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 3-ПДВ, в якій зазначає причину анулювання реєстрації платника ПДВ, що складається із посилання на пункт, статтю ПКУ та посилання на норму ПКУ. Відповідна причина анулювання реєстрації платника ПДВ обирається суб’єктом господарювання із переліку причин анулювання, зазначених у додатку до заяви за формою № 3-ПДВ.
Відповідно до пункту 293.3 статті 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) встановлюється у розмірі:
3 відсотки доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ (підпункт 1 пункту 293.3 статті 293 ПКУ);
5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку (підпункт 2 пункту 293.3 статті 293 ПКУ).
Згідно з пунктом 293.2 статті 293 ПКУ фіксовані ставки єдиного податку встановлюються для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп.
Отже, у разі переходу суб’єкта господарювання із сплати інших податків і зборів, встановлених Кодексом (із загальної системи оподаткування), на спрощену систему оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, у заяві за формою № 3-ПДВ має бути вказаний «Підпункт «в» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу» та норма ПКУ:
для юридичної особи або фізичної особи-підприємця, яка обрала відсоткову ставку єдиного податку для платників третьої групи у розмірі 5 відсотків, – «Особа є платником єдиного податку за ставкою, що не передбачає сплати податку на додану вартість відповідно до підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 розділу XIV Кодексу, і не переходить у встановленому Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість»;
для фізичної особи-підприємця, яка обрала фіксовану ставку єдиного податку для платника першої або другої групи, – «Фізична особа-підприємець є платником єдиного податку за фіксованою ставкою відповідно до пункту 293.2 статті 293 розділу XIV Кодексу».
Водночас, контролюючий орган виключає суб’єкта господарювання з реєстру платників ПДВ без подачі таким суб’єктом заяви про анулювання реєстрації у разі, якщо у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування таким суб’єктом зроблено відповідну позначку (пункт 5.4 розділу V Положення).
Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПКУ якщо щодо особи, зареєстрованої платником ПДВ, до реєстру платників єдиного податку внесено запис про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, анулювання реєстрації проводиться контролюючим органом автоматично за даними реєстру платників єдиного податку.
Чи враховується ФОП – платниками єдиного податку сума від’ємного значення різниці між сумою МПЗ та сумою сплачених податків?
Нормами ПКУ не передбачено врахування від’ємного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у зменшення податкового зобов’язання з єдиного податку.
Відповідно до абзацу першого пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац перший пункту 297 прим. 1.7 статті 297 прим. 1 ПКУ).
Позитивне значення є частиною зобов’язань з єдиного податку (абзац другий пункту 297 прим. 1.8 статті 297 прим. 1 ПКУ).