ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 12.08.24

12-08-2024 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 12.08.24

Чи подається декларація з туристичного збору за квартал, протягом якого діяльність не проводилася, послуги з тимчасового розміщення не надавалися?

Відповідно до підпункту 268.2.1 пункту 268.2 статті 268 ПКУ платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 статті 268 ПКУ.

Підпунктом 268.6.1 пункту 268.6 статті 268 ПКУ визначено, що платники туристичного збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

За один і той самий період перебування платника збору на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, повторне справляння збору, вже сплаченого таким платником збору, не допускається.

Згідно з підпунктом 268.7.1 пункту 268.7 статті 268 ПКУ податкові агенти сплачують збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації з туристичного збору за звітний (податковий) квартал, або авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому - до 28 (29) включно) на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Податкові агенти, які сплачують збір авансовими внесками, відображають у Декларації за звітний (податковий) квартал суми нарахованих щомісячних авансових внесків. При цьому остаточна сума збору, обчислена відповідно до Декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується такими податковими агентами у строки, визначені для квартального звітного (податкового) періоду.

Базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу (підпункт 268.7.3 пункту 268.7 статті 268 ПКУ).

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Форма Декларації, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2015 № 636 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.11.2022 N 403), передбачає подання податковим агентом до контролюючого органу щокварталу звітності з туристичного збору, показники в якій відображаються не наростаючим підсумком, а окремо за кожний квартал.

Водночас, пунктом 49.2 статті 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Враховуючи викладене, у разі, якщо податковим агентом протягом звітного кварталу господарська діяльність не проводилася, послуги з тимчасового розміщення в місцях проживання (ночівлі) не надавалися та відсутні показники, які підлягають декларуванню, то Декларація за такий звітний квартал не подається.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34694

Як податковий агент може повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів надміру сплачений військовий збір?

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені статтею 43 ПКУ.

Пунктом 43.3 статті 43 ПКУ визначено, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Згідно з пунктом 102.5 ПКУ, заяви, зокрема, про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4 статті 43 ПКУ).

При цьому, пунктом 1 розділу IІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 передбачено, що заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) виключено пункт 102.9 статті 102 ПКУ відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупинявся перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ, та встановлено, що підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який встановлював окремі особливості зупинення перебігу строків, діяв до 01.08.2023.

Тобто, з 01.08 2023 для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених ПКУ та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (зокрема, в частині подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені).

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Враховуючи викладене, податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого військового збору, яка була перерахована до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40578

До якого податкового органу платнику необхідно звернутися із заявою про розстрочення грошового зобов’язання або податкового боргу?

Відповідно до ПКУ платник податків має право одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених ПКУ (підпункт 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 ПКУ), а контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПКУ).

Також пунктом 19 прим. 1.1 статті 19 прим. 1 ПКУ встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 прим. 3 ПКУ. Зокрема контролюючі органи виконують функцію щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов’язань та/або податкового боргу (підпункт 19 прим. 1.1.24 пункту 19 прим. 1.1 статті 19 прим. 1 ПКУ).

Контролюючими органами є – податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ).

Згідно з пунктом 100.2 статті 100 ПКУ платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

У той же час пунктом 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, передбачено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до контролюючого органу за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою.

Згідно з пунктом 2.1. Порядку № 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

ДПС – без обмежень суми;

головні управління ДПС в областях, місті Києві, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків (Центральне, Східне, Західне, Південне, Північне) – на суму не більше 3 млн. гривень.

Платники за своїм бажанням можуть звертатися за розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу) на суми, більші 3 млн. грн., до Державної податкової служби України, однак таке звернення не позбавляє їх обов’язку подати відповідну заяву до головних управлінь ДПС в областях, місті Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків (Центрального, Східного, Західного, Південного, Північного).

Отже, подання заяви до територіального органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) є обов’язковим в усіх без виключення випадках звернення за розстроченням (відстроченням).

Пунктом 100.13 статті 100 ПКУ передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику – Міністерством фінансів України.

У зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», ДПС разом з Міністерством фінансів України здійснюється робота по приведенню положень Порядку № 574 у відповідність до законодавства. Наразі зазначений підзаконний акт не затверджено.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34694

Як повинна бути оформлена довіреність, яка видана за межами України, для надання права повіреній особі нерезидента представляти інтереси у податкових органах?

Згідно з статтею 19 ПКУ представник платника податків на підставі закону або довіреності користується правами, встановленими ПКУ для платників податків.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Відповідно до статті 34 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (пункт 1 статті 13 Закону № 2709).

Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені Законом № 2709, застосовуються правила цього міжнародного договору (пункт 1 статті 3 Закону № 2709).

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з статтею 79 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Враховуючи вищевикладене, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

При цьому, відповідно до Конвенції документи, які на території однієї договірної сторони видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях всіх інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення.

Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Якщо довіреність складено в державі, з якою Україна не уклала договір про правову допомогу в цивільних справах, то нотаріус може прийняти її для вчинення нотаріальної дії тільки після легалізації (або проставлення на ній апостилю). Крім того, якщо текст довіреності викладено на іноземній мові, вірність перекладу його з однієї мови на іншу, засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідну мову. У разі якщо нотаріус не знає відповідної мови, то він засвідчує підпис перекладача яким зроблено переклад.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27575

Яким чином платник повинен повідомити контролюючий орган про оскарження до ДПС податкового повідомлення-рішення?

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПКУ у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати розгляду такої скарги. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Відсутність платника податків (його представника), повідомленого в передбаченому пункті 56.3 статті 56 ПКУ порядку про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги (у тому числі у режимі відеоконференції), не є перешкодою для розгляду скарги (абзац четвертий пункту 56.3 статті 56 ПКУ).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 ПКУ).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов’язковим у випадках, визначених ПКУ (абзац перший пункту 42.4 статті 42 ПКУ).

Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику надіслати лист (запит тощо) до відповідного органу ДПС, у т. ч. повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення до відповідного органу ДПС. Форма підготовки такої кореспонденції передбачає заповнення або вибір із запропонованих наступних реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого відправляється лист (запит тощо), тип документа, тематика звернення, короткий зміст листа та сканований документ, який необхідно завантажити (файл повинен бути у форматі pdf з обмеженням розміру не більше 5 МБ). Відправлені листи можна переглянути у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Протягом одного робочого дня після надсилання листа до органу ДПС автор електронного листа повідомляється про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації запиту в органі ДПС, до якого цей запит направлено. Інформацію щодо отримання та реєстрації листів в органі ДПС користувач може переглянути в вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Отже, платник податків одночасно з поданням скарги до ДПС зобов’язаний листом повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення в один із таких способів:

письмово (рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення);
в електронному вигляді через меню «Листування» приватної частини Електронного кабінету у форматі pdf з обмеженням розміру не більше 5 МБ.

При цьому Повідомлення складається у довільній формі.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40422

ГУ ДПС у Запорізькій області