11-07-2024 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 11.07.24


Чи потрібно скасовувати реєстрацію ПРРО у разі зміни виробника або господарської одиниці?

У разі зміни, зокрема, найменування або адреси господарської одиниці, де використовується програмний реєстратор розрахункових операцій, здійснюється перереєстрація ПРРО. Для перереєстрації подається заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО з позначкою «Перереєстрація» (пункт 8 розділу ІІ Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547».

Згідно з пунктом 10 розділу IІ Порядку № 317 перереєстрація ПРРО здійснюється у порядку та строки, встановлені для реєстрації.

Відсутність в контролюючому органі інформації щодо господарської одиниці, вказаної у Заяві № 1-ПРРО, про яку суб’єкт господарювання мав повідомити контролюючий орган як про об’єкт оподаткування або об’єкт, пов’язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, відповідно до вимог та у порядку згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПКУ та розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, або наявність відомостей про те, що відповідний об’єкт є закритим чи не експлуатується суб’єктом господарювання, є підставою для відмови в реєстрації/перереєстрації ПРРО.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 317 ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, дані про яку внесені до Реєстру ПРРО щодо такого ПРРО.

У розділі 3 «Дані щодо господарської одиниці» Заяви № 1-ПРРО зазначаються: ідентифікатор об’єкта оподаткування, код території, назва господарської одиниці, адреса розміщення господарської одиниці, які заповнюються згідно з даними повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

Відповідно до пункту 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, назва та адреса господарської одиниці є обов’язковими реквізитами фіскального чеку.

Першоджерелом даних для Повідомлення № 20-ОПП є правовстановлювальні документи, на підставі яких у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об’єкта оподаткування та які є актуальними на дату його подання. Відомості щодо господарської одиниці в реєстраційній заяві, зокрема, для перереєстрації ПРРО, та у фіскальному чеку мають відповідати відомостям, зазначеним у Повідомленні № 20-ОПП.

При цьому, фіскальний номер ПРРО не змінюється у разі його перереєстрації та зберігається за ПРРО до дати його скасування. Зміна ПРРО не залежно від їх виробників та/або зміна господарської одиниці не потребують скасування реєстрації ПРРО.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41746

 

 

Які реквізити запиту про отримання витягу з Реєстру неприбуткових установ має заповнити платник при поданні його до податкового органу?

Відповідно до пункту 12 прим. 1 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 неприбуткові підприємства, установи та організації можуть звернутися до контролюючого органу із Запитом про отримання витягу з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Форма Запиту наведена у додатку 3 до Порядку.

Пунктом 12 прим. 1 Порядку визначено, що усі розділи Запиту підлягають заповненню.

Зокрема, у Запиті повинні бути заповнені наступні реквізити:

         найменування контролюючого органу, до якого подається Запит;

         код неприбуткової організації згідно з ЄДРПОУ;

         найменування неприбуткової організації;

         місцезнаходження неприбуткової організації;

         контактні номери телефонів;

         спосіб отримання витягу;

        прізвище, ім’я, по батькові керівника неприбуткової організації та його підпис;

         дата;

         печатка (за наявності).

Запит обов’язково повинен бути підписаний керівником або особою, що має право підпису документів неприбуткової організації, із зазначенням дати.

При створенні Запиту (ідентифікатор форми J1305001) в Електронному кабінеті передбачено автоматичне передзаповнення форми Запиту реєстраційними та обліковими даними платника.

Для обрання способу отримання витягу з Реєстру неприбуткових установ і організацій необхідно заповнити поле «Спосіб отримання витягу», проставивши у Запиті позначку «х» або «+» в залежності від способу подання Запиту.

У разі подання Запиту в паперовому вигляді безпосередньо до контролюючого органу або при надсиланні поштою проставляється позначка «безпосередньо у контролюючому органі (у разі подання Запиту іншими способами)». В такому разі відповідь (витяг з Реєстру неприбуткових установ і організацій або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі неприбуткових установ і організацій) на Запит вручається платнику податку особисто (його представнику) в контролюючому органі до якого подано Запит.

У разі подання Запиту засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» через Електронний кабінет у полі «Спосіб отримання витягу» проставляється позначка «електронною поштою (у разі подання Запиту засобами електронного зв’язку)». Відповідь на Запит (витяг з Реєстру неприбуткових установ і організацій або повідомлення про відсутність відомостей у Реєстрі неприбуткових установ і організацій) платник отримує в Електронному кабінеті.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41747

 

 

Чи підлягає зміні індивідуальний податковий номер для фізосіб - платників ПДВ у зв’язку із внесенням змін до Положення про реєстрацію платників ПДВ?

Згідно з пунктом 183.18 статті 183 ПКУ, особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1.6 розділу І Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 індивідуальний податковий номер для фізичних осіб становить 12-розрядний числовий номер такої структури: 1 – 10-й знаки – реєстраційний номер облікової картки платника податків, 11-й та 12-й знаки – контрольні розряди, алгоритм формування яких встановлює Державна податкова служба України.

Для фізичних осіб - підприємців, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, стосовно яких замість реєстраційного номера облікової картки платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено серію (за наявності) та номер паспорта, 1 – 10-й знаки 12-розрядного індивідуального податкового номера включають номер паспорта.

Зазначена норма передбачена з 09.03.2020 у зв’язку з набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2020 № 30 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість».

До внесених Наказом № 30 змін індивідуальний податковий номер для фізичних осіб становив 10-значний реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Тобто, новий алгоритм формування індивідуального податкового номера застосовується під час реєстрації фізичної особи-підприємця платником ПДВ починаючи з 09.03.2020.

Нормами пункту 1.6 розділу І Положення № 1130 визначено, що індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ.

Водночас, статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, тобто закріплено один з найважливіших принципів права – закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі.

Виходячи із зазначеного, у зв’язку із внесенням змін до Положення № 1130, індивідуальний податковий номер для фізичних осіб - платників ПДВ не підлягає зміні.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34746

 

 

Який порядок оскарження рішень про застосування штрафів, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»?

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за порушення норм Закону № 481 щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За порушення норм Закону № 481 до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів (абзац перший частини другої статті 17 Закону № 481).

Частиною п’ятою статті 17 Закону № 481 визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону № 481, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначено статтею 56 ПКУ та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916.

Пунктом 56.1 статті 56 ПКУ визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 ПКУ).

Відповідно до пункту 56.12 статті 56 ПКУ, якщо відповідно до ПКУ контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Строки подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення контролюючого органу можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 ПКУ (пункт 56.14 статті 56 ПКУ).

Порядок застосування норм пунктів 102.6 – 102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ ПКУ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2017 № 861.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 ПКУ).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну податкову політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 ПКУ).

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (абзац перший пункту 56.18 статті 56 ПКУ).

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПКУ (пункт 56.19 статті 56 ПКУ).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41751

 

 

Чи вважаються додатковим благом працівника витрати на таксі, які були понесені під час відрядження та відшкодовані підприємством?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ), згідно з підпунктом 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

Відповідно до абзацу другого підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Зазначені в абзаці другому підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.

До підтвердних документів належать, зокрема, транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат.

При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то суми відшкодованих витрат за користування таксі під час відрядження як в межах території України так і за кордоном не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, за умови виконання вимог, встановлених пунктом 170.9 статті 170 ПКУ.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40124

 

ГУ ДПС у Запорізькій області