11-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 11.04.24
.jpg)
Яким можна виправити помилку, допущену в графі 9 «Код пільги» податкової накладної?
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 № 137/28267.
Відповідно до підпункту 7 пункту 16 Порядку № 1307 код пільги зазначається у графі 9 податкової накладної, яка заповнюється у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування ПДВ.
Код відповідної пільги з ПДВ зазначається згідно з Довідниками податкових пільг (Довідник податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, або Довідник інших податкових пільг), які затверджені ДПС станом на дату складання податкової накладної.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1307 у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.
Коригування графи 9 «Код пільги» табличної частини розділу Б податкової накладної, у зв’язку з виправленням помилок (зазначено невірний (помилковий) код пільги), допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, здійснюється у такому порядку:
показники рядка податкової накладної, що коригується, зазначаються із знаком «‒» окремо в кожній графі;
додається новий рядок з виправленими показниками, якому присвоюється новий черговий порядковий номер, що не зазначався в податковій накладній.
При цьому рядку податкової накладної, що коригується, зазначеному із знаком «‒», та новому рядку з виправленими показниками, що його замінює, присвоюється однаковий порядковий номер групи коригування, який зазначається у графі 2.2 табличної частини розділу Б розрахунку коригування, та наводиться код причини коригування «104».
Чи має право орендар – ФОП на загальній системі оподаткування включити до витрат суми оплачених ним комунальних послуг, які відшкодовуються орендодавцю?
Суми оплачених спожитих комунальних послуг, які відшкодовуються орендодавцю, не включаються до витрат, які безпосередньо пов’язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою- підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений статтею 177 ПКУ.
Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, пов’язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов’язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (стаття 284 ГКУ).
Орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (стаття 286 ГКУ).
Які строки подання копій фінзвітності контрольованої іноземної компанії, якщо було подано скорочений Звіт про контрольовані іноземні компанії?
Відповідно до підпункту 39 прим. 2.1.1 пункту 39 прим. 2.1 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених ПКУ.
Підпунктом 39 прим. 2.5.1 пункту 39 прим. 2.5.1 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ визначено, що для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку КІК звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період КІК, що закінчується протягом календарного року.
Згідно з підпунктом 39 прим. 2.5.2 пункту 39 прим. 2.5 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік.
Відповідно до підпункту 39 прим. 2.2.2 пункту 39 прим. 2.2 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених статтею 39 прим. 2 розділу I ПКУ.
Підпунктом 39 прим. 2.3.1 пункту 39 прим. 2.2 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ визначено, що для цілей статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ скоригованим прибутком КІК визнається прибуток КІК до оподаткування відповідно до даних її неконсолідованої фінансової звітності, складеної за звітний календарний рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – за періоди, що закінчуються у відповідному календарному році) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються КІК, та строків для підготовки такої звітності у відповідній іноземній юрисдикції.
Підпункт 39 прим. 2.5.4 пункту 39 прим. 2.5 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ передбачає, що у разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання, зокрема, Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає Звіт за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами «а» – «в» підпункту 39 прим. 2.5.3 пункту 39 прим. 2.5 статті 39 прим. 2 розділу I ПКУ.
Контролююча особа зобов’язана подати повний Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
Таким чином, якщо наприклад: у КІК встановлена дата початку фінансового року – 01 травня, дата завершення фінансового року – 30 квітня, алгоритм щодо надання Звітів наступний.
Для звітного (податкового) періоду 01.05.2022 – 30.04.2023 – Звіт за звітний період, що закінчився у 2023 році мав бути поданий одночасно з поданням Декларації за 2023 рік у термін не пізніше 29.02.2024.
Якщо, контролююча особа не мала можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання Декларації за 2023 рік, то вона мала подати Звіт за скороченою формою в термін не пізніше 29.02.2024.
Повний Звіт з копіями фінансової звітності КІК, що є невід’ємною частиною Звіту, має бути поданий до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, тобто в термін не пізніше 31.12.2024.
В яких випадках автоматично створені ПРРО електронні службові документи направляються на фіскальний сервер ДПС?
Направлення на фіскальний сервер ДПС службових документів (відкриття зміни, закриття зміни), які програмний реєстратор розрахункових операцій створив автоматично, відбувається у випадках переведення у фіскальний режим роботи ПРРО та закриття на ПРРО робочої зміни.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», для переведення у фіскальний режим роботи ПРРО, зареєстрованого в реєстрі ПРРО, забезпечення реєстрації розрахункових документів на фіскальному сервері особа, яка здійснює розрахункову операцію (за умови закриття попередньої зміни на такому ПРРО), відкриває робочу зміну, ініціюючи відповідною командою ПРРО автоматичне створення службового документа, якому ПРРО автоматично присвоює локальний номер та тип «Відкриття зміни».
Локальний номер цього та інших електронних документів, що створюються ПРРО, є порядковим числовим номером, автоматично сформованим ПРРО, який присвоюється електронним документам, створеним ПРРО.
Таке повідомлення направляється до фіскального сервера і реєструється фіскальним сервером шляхом присвоєння йому номера, який є номером зміни.
Для закриття робочої зміни особа, яка здійснює розрахункову операцію, формує фіскальний звітний чек/фіскальний звіт за таку зміну та направляє його на реєстрацію до фіскального сервера.
Декларування 2024: На яку дату (нарахування чи отримання) та за яким валютним курсом визначається база для розрахунку ПДФО для іноземного доходу у вигляді дивідендів?
База для нарахування ПДФО з іноземного доходу у вигляді дивідендів, на яку зменшується сума річного податкового зобов’язання, визначається:
за умови документального підтвердження дати отримання іноземного доходу у вигляді дивідендів розрахунок ПДФО проводиться із сум таких дивідендів, отриманих протягом звітного року та перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на дату їх отримання;
якщо дата отримання іноземних доходів у вигляді дивідендів документально не підтверджена, то ПДФО розраховується із загальної суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року, при цьому такі доходи вважаються такими, що отримані у останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на 31 грудня звітного року.
Відповідно до підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 та підпункту 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 ПКУ, підпунктом 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11 прим. 1 статті 170 ПКУ.
З метою усунення подвійного оподаткування суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ (пункт 13.4 статті 13 ПКУ).
Відповідно до пункту 13.5 статті 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Згідно з абзацом першим підпункту 170.11.2. пункту 170.11 статті 170 ПКУ у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній Декларації.
Водночас, сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (підпункт 170.11.4 пункту 170.11 статті 170 ПКУ).
При цьому, згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (абзац другий підпункту 170.11.2. пункту 170.11 статті 170 ПКУ).