10-10-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 10.10.22
.jpg)
Чи є базою нарахування єдиного внеску витрати, понесені підприємством на оплату найманого житла працівникам?
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄВ передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.
Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров’я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством) належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Таким чином, ЄВ нараховується роботодавцем – підприємством на витрати, понесені ним у зв’язку з оплатою найманого житла працівникам.
Чи передбачена відповідальність платників податків у разі заповнення реквізиту «Призначення платежу» документа на переказ платежів до бюджету з порушенням?
Відповідно до п. 7 Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 № 666 у разі заповнення реквізиту «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у Порядку № 666, документ на переказ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків/єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачує грошове зобов’язання/єдиний внесок (код виду сплати 101).
Враховуючи вищевикладене, законодавством не передбачена відповідальність у разі заповнення реквізиту «Призначення платежу» документа на переказ платежів до бюджету (платіжного доручення) з порушенням вимог Порядку № 666.
До якого контролюючого органу необхідно звернутися фізичним особам для звірки даних щодо плати за землю?
Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з абзацами сьомим – дванадцятим п. 286.5 ст. 286 ПКУ платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пп. 281.4 і 281.5 ст. 281 ПКУ;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Поряд з цим, у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю) (абзац шостий п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з плати за землю, в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
Чи можна головному бухгалтеру підприємства зареєструватися ФОП?
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
Статтею 120 Конституції України, визначено, що члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Пунктом 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» передбачено, що керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування заборонено безпосередньо займатись підприємницькою діяльністю.
Відповідно до п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 № 43 встановлено, що керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Згідно зі ст. 45 Господарського Кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Відповідно до ст. 58 ГКУ передбачено, що суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно із частиною четвертою ст. 8 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону може обирати такі форми організації, як користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо реєстрації фізичною особою – підприємцем посадової особи юридичної особи приватного права (голови правління, директора, генерального директора, головного бухгалтера).
В які строки платник може отримати довідку про відсутність заборгованості?
Для отримання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи платник подає заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (абзац перший п. 3 Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2018 року № 733).
Форма Заяви визначена додатком 2 до Порядку № 733.
Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви органом, до якого її було подано.
За вибором платника Довідка надається у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві.
Строк дії Довідки становить десять календарних днів з дати її формування. У Довідці обов’язково зазначається термін її дії.
У разі якщо платник не отримав Довідку, сформовану у паперовій формі, до закінчення строку її дії, така Довідка зберігається в уповноваженому органі.
За наявності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та/або заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання Довідки. Лист вручається особисто платнику (його законному чи уповноваженому представникові) або надсилається платнику у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Чи застосовуються штрафні санкції за неподання звітності за період від моменту смерті єдиної відповідальної особи підприємства до прийняття спадщини спадкоємцем?
Відповідно до п. 43 частини другої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань містяться, зокрема відомості про смерть засновника (учасника) юридичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, відомості про смерть керівника юридичної особи та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.
Статтями 1216 та 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою та другою ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята ст. 1268 ЦКУ).
Частиною першою ст. 1270 ЦКУ визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Водночас абзацом першим частини першої ст. 1285 ЦКУ визначено, що, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.
Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини (частина друга ст. 1285 ЦКУ).
Слід зазначити, що у договорі управління спадщиною на особу, яка управляє спадщиною, можна покласти обов’язки, які повинен виконувати директор підприємства.
Статтею 47 ПКУ визначено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, резиденти або нерезидент України, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Таким чином, до особи, яка управляє спадщиною відповідно до договору на управління спадщиною або спадкоємця, який заявив своє право на підприємство переходять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі обов’язок подання податкової звітності та сплати узгоджених грошових зобов’язань.
Тому, за несвоєчасне подання звітності та/або несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань з моменту смерті засновника, який був єдиною відповідальною особою підприємства (директор/бухгалтер), до особи, яка управляє спадщиною відповідно до договору на управління спадщиною або спадкоємця, який заявив своє право на підприємство, незалежно від часу прийняття ним спадщини, застосуються штрафні санкції відповідно до ст.ст. 120, 124 ПКУ та пеня згідно зі ст. 129 ПКУ.
Як ФОП обчислює різницю між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків та витрат на оренду земельних ділянок?
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Пунктом 177.15 ст. 177 ПКУ визначено, що різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з чистого оподаткованого доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції;
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються у підприємницькій діяльності;
рентна плата за спеціальне використання води;
20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
У разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховується у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису (п. 177.16 ст. 177 ПКУ).
Чи необхідно при продажу алкогольних напоїв, у разі використання розрахункових квитанцій, зазначати в них цифрове значення штрихового коду акцизної марки?
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО та програмний РРО (ПРРО), відповідно) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу».
Форма та зміст розрахункових документів, зокрема, фіскального касового чеку на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 та розрахункової квитанції за формою № РК-1, визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 внесено зміни до Положення № 13, які стосуються обов’язку, з 01.10.2021 зазначати у фіскальному касовому чеку, які формуються всіма без виключення РРО та ПРРО, цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9).
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також, ст. 5 Закону № 265 передбачено, що на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок (далі – РК) або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.
Водночас, на період виходу з ладу ПРРО проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту усунення несправностей.
Разом з тим, згідно з п. 10 розд. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням РК, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам’яті) – за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, акцизного податку або іншого податку (збору), після чого слід виконати Z-звіт.
Пунктами 2 та 4 розд. IV Положення № 13 визначено, що розрахункова квитанція складається з двох частин – корінця та відривної частини. Корінець розрахункової квитанції повинен, зокрема, містити такий обов’язковий реквізит як рядки для записування даних про товари (послуги), а в разі реалізації в роздрібній мережі підакцизних товарів – назву товару (з додатковим зазначенням марки для палива) та його вартість.
При цьому, Закон № 265 та Положення № 13 не містять заборони відображення (зазначення) у розрахункових документах інших (необов’язкових) реквізитів.
Враховуючи викладене вище, та з метою виконання вимог Положення № 13, рекомендуємо суб’єктам господарювання, у разі здійснення розрахункових операцій з використанням розрахункової книжки, такий реквізит як цифрове значення штрихового коду (серія та номер) марки акцизного податку на алкогольні напої зазначати, у корінці розрахункової квитанції навпроти даних про товари, яких вони стосуються, для подальшого їх відображення після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії.
До уваги платників! Змінено ставки акцизного податку
30 вересня 2022 року набрав чинності Закон України від 21 вересня 2022 року № 2618-IX «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану» (далі – Закон № 2618), відповідно до якого змінено ставки акцизного податку, а саме тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України (але не довше ніж до 01 липня 2023 року), вони складають, зокрема на:
- бензини моторні – 100 євро за 1000 літрів;
- важкі дистиляти – 100 євро за 1000 літрів;
- біодізель та його суміші – 100 євро за 1000 літрів;
- паливо моторне альтернативне – 100 євро за 1000 літрів;
- скраплений газ, бутан, ізобутан – 52 євро за 1000 літрів.
Крім того, встановлено ставку акцизного податку 0 євро за 1000 літрів для важких дистилятів (газойль) за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 19 31 01, 2710 19 31 10, 2710 19 31 20, 2710 19 31 30, 2710 19 31 40, 2710 19 35 01, 2710 19 35 10, 2710 19 35 20, 2710 19 35 30, 2710 19 35 40, 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10, 2710 19 47 90, 2710 19 48 00, 2710 20 11 00, 2710 20 15 00, 2710 20 17 00, 2710 20 19 00, біодизелю та його сумішей (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот за кодами згідно з УКТ ЗЕД 3826 00 10 00, 3826 00 90 00 (далі – важкі дистиляти та біодизель), що вироблені в Україні або ввезені на митну територію України, якщо замовником такого пального згідно з умовами договору є Міністерство оборони України.
Для ввезення на митну територію України або реалізації вироблених в Україні важких дистилятів та біодизелю передбачено оформлення імпортером та виробником важких дистилятів та біодизелю податкового векселя, за користування яким не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів.
Реалізація обсягів важких дистилятів та біодизелю суб’єктами господарювання, які отримали акцизні накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі акцизних накладних, із зазначенням в них реквізитів податкового векселя, виданого на суму акцизного податку, нарахованого на такі обсяги, здійснюється без сплати акцизного податку.
Операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, але не довше ніж до 01 липня 2023 року оподатковуються ПДВ за ставкою у розмірі 7 %.