10-05-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 10.05.23
.jpg)
Як заповнюється уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок?
В уточнюючому розрахунку відображаються всі заповнені рядки декларації, що уточнюється. В графу 4 уточнюючого розрахунку переносяться показники декларації, що уточнюється; у графі 5 – відображаються всі показники декларації з урахуванням виправлених помилок; в графі 6 – відображається абсолютне значення помилки по всіх заповнених в уточнюючому розрахунку рядках з відповідним знаком (+/-), у разі якщо абсолютне значення дорівнює нулю, то відповідний рядок не заповнюється.
При цьому, слід зазначити, що не заповнені рядки в декларації, в уточнюючому розрахунку залишаються не заповненими.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок) до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 2 розділу VІ Порядку № 21 визначено, що у графі 4 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.
Згідно з пунктом 3 розділу VІ Порядку № 21 у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.
Пунктом 4 розділу VІ Порядку № 21 передбачено, що у графі 6 уточнюючого розрахунку відображається сума помилки (абсолютне значення).
Відповідно до пункту 5 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому п. 50.1 ст. 50 ПКУ. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Згідно з пунктом 6 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
Пунктом 7 розділу VІ Порядку № 21 передбачено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 ПКУ. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.
Відповідно до пункту 8 розділу VІ Порядку № 21 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Податковий календар на 10 травня: подайте звітність за I квартал 2023 року вчасно
10 травня — останній день подання:
податкової декларації рентної плати з розрахунком за І квартал 2023 року:
рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
рентної плати за спеціальне використання води;
рентної плати за користування надрами без рентної плати за користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини;
податкової декларації екологічного податку за І квартал 2023 року;
податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів за І квартал 2023 року;
податкової декларації туристичного збору за І квартал 2023 року;
податкової декларації платника єдиного податку третьої групи за І квартал 2023 року;
податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2023 року для платників податку, у яких базовий звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу;
розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, за I квартал 2023 року;
податкової декларації з податку на прибуток підприємств за угодою про розподіл продукції за I квартал 2023 року;
спрощеної податкової декларації з ПДВ за І квартал 2023 року.
Чи можливе заповнення іноземною мовою відомостей про нерезидента у полях «Повне найменування нерезидента» та «Місцезнаходження нерезидента» Додатка ПН до декларації з податку на прибуток?
Додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, є невід’ємною частиною до Декларації та заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи із джерелом їх походження з України.
У Додатку ПН до Декларації зазначаються відомості про нерезидента, зокрема «Повне найменування нерезидента», «Місцезнаходження нерезидента».
Якщо в угоді з нерезидентом здійснено переклад на українську мову відомостей про нерезидента, зокрема, його «Повне найменування нерезидента» та «Місцезнаходження нерезидента» у Додатку ПН до Декларації такі реквізити також зазначаються українською мовою.
Коли ж в угоді нерезидента вказані без перекладу на українську мову, і з метою збереження ідентичності зовнішньоекономічної угоди та первинних документів, оформлених у зв’язку зі здійсненням зовнішньоекономічної операції, графи «Повне найменування нерезидента» та «Місцезнаходження нерезидента» Додатка ПН до Декларації заповнюються на іноземній мові.
Яка відповідальність передбачена до фізичної особи за заниження зобов’язання з ПДФО в декларації про доходи, виявлене податковим органом?
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку) пункт 54.3 статті 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 123.2 статті 123 ПКУ діяння, передбачені пунктом 123.1 статті 123 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Діяння, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (пункт 123.3 статті 123 ПКУ).
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 стаття 109 ПКУ).
Разом з тим, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) нараховується пеня (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).
Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов’язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ, по день закінчення (підпункт 129.3.4 прим. 1 пункт 129.3 стаття 129 ПКУ).
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПКУ на суми заниження податкового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Статтею 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами податкових декларацій про майновий стан і доходи, коли подання є обов’язковим, чи включення до податкових декларацій перекручених даних тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою статті 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як здійснюється оподаткування діяльності з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі з 01.01.2023?
Законом України від 03 листопада 2022 року № 2720-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування діяльності з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі», зокрема, з 01 січня 2023 року передбачено сплату авансових внесків з податку на прибуток підприємств за структурні підрозділи, які здійснюють торгівлю валютними цінностями у готівковій формі.
Відповідно до пункту 137.11 статті 137 ПКУ платники податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожний пункт обміну іноземної валюти, внесений до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти (далі – Реєстр) станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, визначаються у порядку, передбаченому пунктом 141.13 статті 141 ПКУ.
Згідно з підпунктом 141.13.1 пункту 141.13 статті 141 ПКУ платники податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, сплачують щомісяця, не пізніше останнього операційного (банківського) дня поточного місяця, авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за кожний пункт обміну іноземної валюти, внесений до Реєстру станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному підпунктом 141.13.2 пункту 141.13 статті 141 ПКУ.
Для цілей оподаткування діяльності з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі під пунктом обміну іноземної валюти розуміється структурний/відокремлений підрозділ, що відкривається платником податку, який згідно із Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» має право здійснювати торгівлю валютними цінностями у готівковій формі, з метою здійснення торгівлі іноземною валютою у готівковій формі.
Підпунктом 141.13.2 пункту 141.13 статті 141 ПКУ передбачено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується у розмірі:
а) трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом станом на 01 січня звітного (податкового) року, за кожний пункт обміну іноземної валюти, розташований у населеному пункті, чисельність населення якого перевищує 50 тисяч, за статистичними даними чисельності наявного населення України, розміщеними на веб-сайті спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики станом на 01 січня року, що передує поточному року;
б) однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 01 січня звітного (податкового) року, за кожний пункт обміну іноземної валюти, розташований в інших, крім передбачених підпунктом «а» підпункту 141.13.2 пункту 141.13 статті 141 ПКУ, населених пунктах або за межами населених пунктів.
Відповідно до підпункту 141.13.3 пункту 141.3 статті 141 ПКУ авансові внески з податку на прибуток підприємств, сплачені відповідно до цього пункту, є невід’ємною частиною податку на прибуток.
Сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшує податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за ставкою, визначеною пунктом 136.1 статті 136 ПКУ, у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов’язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов’язкових платежів) та на неї не поширюються положення статті 43 ПКУ.
Підпунктом 141.13.4 пункту 141.13 статті 141 ПКУ визначено, що грошове зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою підпунктом 141.13.1 пункту 141.13 статті 141 ПКУ для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств протягом строку, визначеного підпунктом 141.13.1 пункту 141.13. статті 141 ПКУ, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених статтею 124 ПКУ.
Національний банк України до 10 числа (включно) поточного місяця подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформацію про пункти обміну іноземної валюти, внесені до Реєстру станом на перше число поточного місяця, із зазначенням їх місцезнаходження та суб’єкта господарювання, від імені якого відповідний пункт обміну іноземної валюти має право здійснювати торгівлю іноземною валютою у готівковій формі. Інформація подається в порядку, визначеному Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 141.13.5 пункту 141.13 статті 141 ПКУ).
При цьому пункт 64 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ зазначено, що протягом 2023 року платники податку, які зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 141.13 статті 141 ПКУ, сплачують такі авансові внески:
з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року – із застосуванням коефіцієнта 0,33;
з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року – із застосуванням коефіцієнта 0,66.
Як амортизуються у податковому обліку основні засоби, які знаходяться на тимчасово окупованій території?
З питань бухгалтерського обліку активів, які знаходяться на тимчасово окупованій території держави та над якими втрачено контроль через наслідки російської військової агресії проти України, Міністерством фінансів України надано роз’яснення листом від 10.10.2022 № 41010-06-62/23254, яке розміщено на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/629143.html).
У своєму роз’ясненні Мінфін зазначає, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Для дотримання порядку проведення інвентаризації слід керуватися Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, та Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419.
Необоротні активи та запаси, які відображалися в бухгалтерському обліку до введення воєнного стану та які на дату складання фінансової звітності фактично перебувають на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, продовжують обліковуватись у складі активів підприємства.
Одночасно підприємство має оцінити негативний вплив змін в економічному і правовому середовищі та визнати суми втрат від зменшення корисності необоротних активів до моменту настання умов доступу до таких активів, проведення інвентаризації та прийняття відповідно рішення щодо їх списання або відновлення корисності.
При цьому підприємства, які перебувають в районах проведення воєнних (бойових) дій та застосовують для ведення бухгалтерського обліку національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, виявлені в результаті інвентаризації нестачі, втрати або знищення необоротних активів та запасів на підставі належним чином оформлених документів відображають у складі витрат підприємства.
Інформація про відсутність доступу до активів та первинних документів підприємства зазначається у примітках до фінансової звітності.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів у податковому обліку для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено пунктом 138.3 статті 138 Податкового кодексу України.
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених ПКУ.
При нарахуванні амортизації необоротних активів згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПКУ платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
На підставі пункту 138.2 статті 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ.
Водночас, згідно з підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, а також витрати на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення.
Невиробничими основними засобами вважаються основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку на прибуток підприємств.
Крім того, у податковому обліку амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Отже, якщо основні засоби, призначені для використання у господарській діяльності платника податку на прибуток, знаходяться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації таких активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у бухгалтерському обліку не припиняється, то такі основні засоби можуть амортизуватися протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог пункту 138.3 статті 138 ПКУ.
У разі, якщо платник податку на прибуток до моменту настання умов доступу до необоротних активів (основних засобів) за результатами оцінки негативного впливу змін в економічному і правовому середовищі визнає суми втрат від зменшення корисності таких активів, то такий платник, керуючись пунктом 138.1 статті 138 ПКУ, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму втрат від зменшення корисності таких основних засобів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.