01-03-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 1.03.24
.jpg)
Чи враховуються при обчисленні 1095-денного строку для подання заяви про повернення помилково сплачених податків та пені період з 18.03.2020 по 31.07.2023?
Під час визначення 1095 – денного терміну, протягом якого платник податків має право подати заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань, не враховується період часу з 18.03.2020 по 31.07.2023 включно.
Відповідно до 43.3 статті 43 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Пунктом 102.5 статті 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236» режим надзвичайної ситуації, пов’язаний з карантином, продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) дію пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Водночас, на виконання пункту 1 розділу І Закону України від 03.03.2022 № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» (набрав чинності 07.03.2022) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ доповнено пунктом 69.
Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Зокрема, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім визначених випадків.
Як громадянин, який провадить незалежну професійну діяльність, може вести облік доходів і витрат в електронному кабінеті?
Згідно з пунктом 178.6 статті 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через Електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Пунктом 5 розділу І Порядку встановлено, що у разі ведення обліку доходів і витрат в електронній формі засобами Електронного кабінету самозайнята особа зобов’язана отримати кваліфікований сертифікат відкритого ключа, сформований кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді. Після отримання самозайнятою особою кваліфікованого сертифіката відкритого ключа така особа здійснює операції з ведення обліку доходів і витрат відповідно до ПКУ безкоштовно.
Вхід до інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС (https://tax.gov.ua). Робота у приватній частині Електронний кабінет здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Меню «Облік доходів і витрат» приватної частини Електронного кабінету надає можливість платнику податків вести електронну форму обліку доходів і витрат, де здійснюються записи щодо доходів та витрат за Типовою формою через режим «Облік доходів і витрат».
Електронна форма обліку зберігається протягом 3 років та платник податків може обрати для перегляду будь-який з минулих років.
З інформацією щодо ведення Електронної форми обліку можна ознайомитися в меню «Облік доходів і витрат» розділу «Допомога» Електронного кабінету.
Зокрема, у Електронній формі обліку допускається виправлення помилок або коригування.
При редагуванні помилкових записів, самозайнята особа має вводити правильне значення, але:
якщо інформація вноситься у той же день, коли була допущена помилка, то буде відкоригований поточний запис;
якщо ж інформація коригується на наступний день, або пізніше, то у Електронній формі обліку буде створено новий запис, у якому буде відображено тільки відносне значення різниці між значенням, яке було внесено раніше, та поточним записом. Новий рядок буде виділено рожевим кольором.
В якому порядку зменшуються податкові зобов’язання поточного періоду на суму податкового кредиту такого періоду, та як заповнюється таблиця 1 додатка 2 до декларації з ПДВ?
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов’язання, у платника формується від’ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.
Згідно з абзацом другим пункту1 розділу ІІІ Порядку № 21 до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки (у разі наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках) (пункти 9, 11 розділу ІІІ Порядку № 21).
При заповненні розділу ІІІ декларації «Розрахунки за звітний період» здійснюється обрахунок різниці між сумою податкових зобов’язань за звітний (податковий) період (рядок 9 декларації) та податкового кредиту (рядок 17 декларації) (підпункти 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 21). При цьому до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається від’ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 16.1 декларації, у який згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період).
Таким чином, при розрахунку різниці між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду враховується увесь обсяг податкового кредиту, зазначений у рядку 17 декларації, до складу якого входить, у тому числі, сума від’ємного значення попереднього звітного періоду.
Порядком № 21 при здійсненні такого обрахунку не передбачено вимог щодо черговості врахування від’ємного значення (податкового кредиту) поточного звітного (податкового) періоду в погашення податкових зобов’язань такого звітного (податкового) періоду, водночас доцільно при такому обрахунку враховувати таке від’ємне значення у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого.
Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов’язань і податкового кредиту отримано від’ємне значення, то таке від’ємне значення звітного (податкового) періоду може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Така сума від’ємного значення відображається у рядку 21 декларації та деталізується у додатку 2 до декларації «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)».
Звітний (податковий період), у якому виникла сума від’ємного значення ПДВ, вказується у графах 2 та 3 таблиці 1 додатка 2 у такому форматі:
дві цифри місяця (наприклад – 01, 02, 03 тощо);
чотири цифри року (наприклад – 2023 тощо).
При цьому сумарне значення рядка «Усього» графи 4 таблиці 1 додатка 2 до декларації повинно відповідати значенню рядка 21 Декларації.
Чи потрібно платнику, який використовує в своїй діяльності печатку для паперових документів, отримувати кваліфіковану електронну печатку для електронного документу?
Суб’єкту господарювання, який використовує в своїй діяльності печатку (для проставлення відбитку на документах створених у паперовій формі), не потрібно обов’язково отримувати кваліфіковану електронну печатку для накладання її на електронний документ, оскільки достатнім підтвердженням справжності електронного документа є наявність накладеного на нього кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису платника. Таку печатку суб’єкт господарювання має право отримати за власним бажанням.
Частиною першою статті 58 прим. 1 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим.
Частиною другою статті 58 прим. 1 ГКУ, зокрема, визначено, що відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина третя статті 58 прим. 1 ГКУ).
Пунктом 55 частини першої статті 1 розділу I Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що створювач електронної печатки – юридична особа, яка створює електронну печатку.
Абзацом першим пункту 42.6 статті 42 ПКУ встановлено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону № 2155 без укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Після накладання кваліфікованого електронного підпису автор (платник) здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв’язку до адресата протягом операційного дня (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 557).
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ КЕП або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону № 2155 (абзац другий підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПКУ).
Абзацом другим пункту 9 розділу ІІ Порядку № 557, зокрема, визначено, що друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
З якої дати ОСББ, ЖБК повинні сплачувати земельний податок, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені?
Обов’язок зі сплати земельного податку у підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління багатоквартирними будинками (ОСББ, ЖБК тощо) або яким передано на баланс багатоквартирні будинки (права власності на будівлі немає), за земельні ділянки під таким нерухомим майном, виникає з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такою земельною ділянкою (державного акту на землю).
Юридичним особам, які не оформили відповідно до законодавства права на землю, необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації відповідних прав.
Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 42 ЗКУ).
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками земельного податку є:
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ).
Об’єктами оподаткування земельним податком, зокрема є:
земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ).
Пунктом 286.1 статті 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку, зокрема є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший пункту 287.1 статті 287 ПКУ).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗКУ).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 417).
Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава (частина перша статті 4 Закону № 417).
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.