06-03-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 06.03.23
.jpg)
Акцизний податок: Основні новації податкового законодавства у 2023 році
З 1 січня 2023 року впроваджена нова версія УКТ ЗЕД (Закон України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України»), побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2022 року і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу 2022 року.
На виконання положень статті 68 Митного кодексу України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», Державна митна Служба України наказом від 23 листопада 2022 року № 513 (набув чинності з 01.01.2023) затвердила Перехідні таблиці від УКТЗЕД версії 2017 р. до УКТЗЕД версії 2022 р.
Перехідні таблиці являють собою два стовпчики з кодами один навпроти одного версій УКТ ЗЕД 2017 року ліворуч та 2022 року праворуч.
Вказані зміни вплинуть, зокрема, на заповнення декларацій акцизного податку, акцизних накладних, розрахунків коригування до акцизних накладних, заявки на поповнення (коригування) залишку пального та заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Збільшуються ставки акцизного податку:
з 1 січня 2023 року збільшуються на 20 відсотків специфічні ставки акцизного податку та мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку з тютюнових виробів (пункт 17 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Передбачено поступове підвищення ставок з 2021 до 2025 року (кожний рік на 20 відсотків).
Такі зміни спрямовані до наближення ставок, встановлених законодавством України, до ставок, визначених у положеннях Директиви ЄС 2011/64/ЄС від 21 червня 2011 року щодо структури та ставок акцизів на тютюнові вироби та підвищують ціну на підакцизну продукцію.
на рідини, що використовуються в електронних сигаретах для виробників та імпортерів (Закон України 15 березня 2022 року №2139 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо запровадження диференційованої рентної плати за видобування газу природного»).
З 01 січня 2023 року ставка збільшується до 10000 гривень за 1 літр (діяла ставка 3000 гривень за 1 літр). Норма діє протягом воєнного та/або надзвичайного стану.
До якого контролюючого органу мають право звернутися громадяни для звірки даних щодо плати за землю?
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункт 14.1 стаття 14 ПКУ).
Згідно з абзацами сьомим – дванадцятим пункту 286.5 статті 286 ПКУ платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:
розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 ПКУ;
розміру ставки земельного податку;
нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Поряд з цим, у разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю) (абзац шостий пункт 286.5 стаття 286 ПКУ).
Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з плати за землю, в меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
Працедавець застосовував податкову соціальну пільгу без заяви працівника: Хто несе відповідальність за сплату ПДФО?
Відповідно до п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Однак податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги (п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».
Згідно із п. 169.3 ст. 169 ПКУ у випадку, якщо платник має право на застосування пільги за кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи.
Якщо ж державний службовець має право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, то він повинен подати заяву, в якій зазначається якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.
Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Враховуючи зазначене, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.
Чи можна у заяві на повернення надміру сплачених податків зазначити напрямок перерахування коштів: погашення заборгованості з єдиного внеску?
Абзацом першим пункту 1.1 статті 1 ПКУ визначено, що ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з частинами другою та третьою статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до Закону № 2464, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи те, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування та не належить до джерела наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів, то відсутні законодавчі підстави для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань з податків і зборів в рахунок погашення боргу зі сплати єдиного внеску.
Декларування 2023
В яких випадках платник податку звільняється від подання податкової декларації про майновий стан і доходи?
Податковим кодексом України передбачені випадки, за яких платник податку звільнений від подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Це стосується платників, які отримали доходи:
- від податкових агентів, які згідно з розділом IV Податкового кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV Податкового кодексу;
- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV Податкового кодексу;
- у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з розділом IV Податкового кодексу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу.
За який податковий період вперше подається податкова звітність з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин?
Відповідно до підпункту 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 ПКУ платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі – спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктах (ділянках) надр.
У разі укладення власниками спеціальних дозволів з третіми особами договорів на виконання робіт (послуг), пов’язаних з використанням надр, у тому числі (але не виключно) за операціями з давальницькою сировиною, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є власники таких спеціальних дозволів (підпункт 252.1.2 пункту 252.1 статті 252 ПКУ).
Згідно із підпунктом 252.1.3 пункту 252.1 статті 252 ПКУ платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа – один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі – уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному ПКУ.
Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування (підпункт 252.1.4 пункту 252.1 статті 252 ПКУ).
Пунктом 257.1 статті 257 ПКУ визначено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Платник рентної плати до закінчення визначеного розд. II ПКУ граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений статтею 257 ПКУ, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:
за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України (підпункт 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 ПКУ).
При цьому пунктом 252.23 статті 252 ПКУ визначено, що податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав або переоформив спеціальний дозвіл.
Податкові декларації з рентної плати під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи подаються уповноваженою особою, визначеною відповідно до пункту 252.1 статті 252 ПКУ починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий договір зареєстровано у контролюючих органах.
Таким чином, податкова декларація з рентної плати (крім рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини) подається суб’єктом господарювання, що отримав спеціальний дозвіл на користування надрами (в тому числі дозвіл на спеціальне водокористування для здійснення видобування підземних вод) вперше за календарний квартал, у якому суб’єкт господарювання отримав такий дозвіл (незалежно від того, чи провадив суб’єкт господарювання господарську діяльність).
У разі отримання спеціального дозволу на користування надрами щодо видобування вуглеводної сировини податкова декларація з рентної плати подається суб’єктом господарювання, який отримав такий дозвіл вперше за календарний місяць, у якому отримано такий дозвіл (незалежно від того, чи провадив суб’єкт господарювання господарську діяльність).
Під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи, за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл, податкова декларація з рентної плати подається уповноваженою особою, на яку згідно з умовами договору покладено обов’язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності, вперше за календарний квартал у якому такий договір зареєстровано у контролюючих органах.
Яка відповідальність за неподання в граничні терміни декларації акцизного податку, що спричинено відключенням електроенергії у зв’язку з ракетними ударами держави-агресора?
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу, однією з обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Згідно з частиною другою статті 14 прим.1 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (частина третя ст. 14 Закону № 671).
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14 прим.1 Закону № 671).
З огляду на зазначене вище, платники податків можуть бути звільнені від фінансової відповідальності за неподання в граничні терміни податкової звітності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), зокрема, відключенням електроенергії у зв’язку з ракетними ударами держави-агресора, за умови документального підтвердження таких обставин непереборної сили (форс-мажору).
Декларування 2023:
Чи включається до складу податкової знижки вартість майна, переданого платником податку у вигляді пожертвувань у період воєнного стану неприбутковим організаціям?
Законом України від 15 березня 2022 року 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу доповнено новим п. 21.
Так, пункт 21 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу встановлено, що за результатами 2022 року при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень статті 166 Податкового кодексу до податкової знижки платника ПДФО у звітному податковому році включаються суми коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, які на дату перерахування (передачі) таких коштів та майна відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу, у розмірі, що не перевищує 16 відсотків суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.
Чи мають право юридичні особи-платники єдиного податку третьої групи здійснювати бартерні операції?
Відповідно до пункту 291.6 статті 291 ПКУ платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).
Бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Отже, юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи не мають права здійснювати бартерні операції, в тому числі погашати заборгованість за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) іншим способом ніж грошовим.
Чи існують обмеження щодо здійснення видів діяльності ФОП на загальній системі оподаткування?
Підприємці мають право здійснювати будь-яку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно із статтею 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Перелік видів діяльності, які не має право здійснювати фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування визначений у статті 4 Закону України від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» із змінами та доповненнями.
Яка відповідальність передбачена до платника податків за здійснення діяльності, яка не передбачена статутом юридичної особи?
Згідно з нормами частини 1 статті 19 ГКУ та положеннями статті 91 ЦКУ юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Відповідно до частини другої статті 57 ГКУ в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 259 ГКУ визначено, що вид господарської діяльності має місце у разі об’єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.
Податкове законодавство не містить відповідальності платника податків за здійснення ним діяльності, яка не передбачена установчими документами такого платника податків.
На кого покладається відповідальність за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності при виконанні договору комісії?
Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Частиною третьою статті 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2473 за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.
Згідно з підпунктом 2 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16 прим. 2 розділу IV Інструкції № 7).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого статтею 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п’ята стаття 13 Закону № 2473).
Відповідальність, передбачена частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, не застосовується до резидентів – суб’єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 09 квітня 2022 року № 426 (п. 13 ст. 16 Закону № 2473).
Згідно з статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 1014 ЦКУ).
Частиною другою статті 1016 ЦКУ встановлено, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.
У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (частина четверта стаття 1016 ЦКУ).
Враховуючи викладене, відповідальність, передбачена статтею 13 Закону № 2473 за порушення резидентами строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності при виконанні договорів комісії, покладається на сторону договору, яка набуває права і стає зобов’язаною за зовнішньоекономічним договором, укладеним з третьою особою, тобто на комісіонера.