ГУ ДФС у Запорізькій області повідомляє від 7.10

08-10-2019 | категорія: Новини

ГУ ДФС у Запорізькій області повідомляє від 7.10

До уваги платників: застосовуйте НОВІ РАХУНКИ ДЛЯ СПЛАТИ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

З 01 жовтня 2019 року діють нові бюджетні рахунки для сплати податків і зборів, відкритих відповідно до вимог стандарту IBAN.

У зв’язку з переходом на міжнародні номери банківського рахунка (IBAN) з 01 жовтня 2019 року здійснена заміна рахунків для зарахування надходжень до державного та місцевого бюджетів (29 літерно-цифрових символів) із збереженням довжини номера рахунку аналітичного обліку – не більше 14 цифрових символів.

Отже, починаючи з 01 жовтня 2019 року, діють нові реквізити бюджетних рахунків для сплати податків, зборів і платежів, відкритих відповідно до вимог стандарту IBAN.

Реєстр рахунків для сплати податків і зборів розміщений на сайті ДПС України за посиланням http://zp.tax.gov.ua/byudjetni-rahunki/

Умови перебування обслуговуючих кооперативів в Реєстрі неприбуткових установ та організацій. Роз’яснення від МФУ

Міністерством фінансів України листом від 02.09.2019 № 11210-09-63/21886 надано роз’яснення стосовно правомірності перебування у Реєстрі неприбуткових установ та організацій обслуговуючих кооперативів, у тому числі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Так, обслуговуючі кооперативи та сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть перебувати в Реєстрі неприбуткових установ та організацій за умови відповідності їх установчих документів вимогам п.п. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу та дотримання ними під час здійснення господарської діяльності вимог п.п. 133.4.2 Податкового кодексу, відповідно до якого доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Законом України від 10.07.2003 № 1087-IV «Про кооперацію» передбачена можливість розподіляти отримані доходи (прибутки ) або їх частин серед членів обслуговуючих кооперативів через здійснення кооперативних виплат та виплат на паї (статті 25, 26).

Аналогічно і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи відповідно до положення ст. 26 Закону № 1087 та пунктів 1, 5 ст. 9 Закону України від 17.07.1997 № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію» можуть здійснювати виплати на паї як розподіл частини доходу кооперативу, що може отримуватися сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від надання послуг.

Стосовно порядку ліквідації обслуговуючих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів необхідно зазначити, що порядок ліквідації, визначений ст. 29 Закону № 1087, не узгоджується з положенням п.п. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу в частині передачі активів у разі припинення кооперативу як юридичної особи, оскільки абзацом восьмим ст. 29 Закону № 1087 передбачено, що майно кооперативу, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об'єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Крім того, майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету.

Проте наявність зазначених законодавчих підстав здійснювати розподіл доходу кооперативами, у тому числі при їх ліквідації, не може бути обов'язковою метою створення і функціонування обслуговуючих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Тож зазначене не виключає можливості приведення обслуговуючими кооперативами та сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами положень установчих документів у відповідність із вимогами Податкового кодексу, що передбачатиме заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини, у тому числі при ліквідації таких кооперативів, для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Більш детально з інформацією, викладеною у листі МФУ від 02.09.2019 № 11210-09-63/21886, можна ознайомитись на вебсайті ДПС України за посиланням https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/73637.html

Платник ПДВ змінив місцезнаходження: подання заяви № 1 - ПДВ, декларації та порядок сплати податку

Платник ПДВ (юридична особа та підприємець) у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, подає реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ з: позначкою «Перереєстрація» до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).

При цьому подання декларацій з ПДВ та сплата податку здійснюється за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 1 січня наступного року – за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).

Разом з тим, юридичні особи, які не є суб’єктами господарювання відповідно до норм Господарського кодексу України: відокремлені підрозділи юридичної особи; особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, сплачують податки та подають звітність за новим місцезнаходженням (місцем проживання) з дати взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання).

Як визначено п. 4.2 р. IV «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом МФУ від 14.11.2014 № 1130, для перереєстрації платник ПДВ у разі зміни місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку) додаткову реєстраційну заяву за ф. № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація».

У разі зміни місцезнаходження, що пов’язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці:

- одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім включених до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або підприємця за основним місцем обліку, здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку без подання заяви платником податків;

- до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що він є платником податків з наступного року (п. 10.13 р. X «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588).

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розд. VII Порядку № 1588).

Починаючи з 1 січня наступного року, платник податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов’язки платника податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) (основне місце обліку).

Податок на прибуток підприємств. Підприємство безоплатно отримало основний засіб: особливості нарахування амортизації

У податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації безоплатно отриманого основного засобу, що був у використанні, встановлюється підприємством самостійно при зарахуванні на баланс, але він не може бути меншим за мінімально допустимі строки, визначені Податковим кодексом.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п. 14.1.3 ст. 14 Податкового кодексу).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 П(С) БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92).

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного:

- у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ.

- у разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку ( п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ).

Отже, платник податку на прибуток, який при визначенні об’єкта оподаткування враховує різниці, у податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації безоплатно отриманого основного засобу, що був у використанні, встановлює у розпорядчому акті при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але він не може бути меншим за мінімально допустимі строки визначені п.п. 138.3.3 ст. 138 Податкового кодексу.

Гарантійні внески в оплату за виконання послуг. Чи нараховувати ПДВ?

Оскільки кошти у вигляді гарантійних внесків в майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем на загальних підставах.

Разом з тим, якщо умовами договору передбачено, що гарантійні платежі (внески) виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов’язань та згідно з умовами договору не зараховуються, а повертаються отримувачу таких товарів/послуг, то сума гарантійних платежів (внесків) не збільшує базу оподаткування у постачальника товарів/послуг. Як наслідок, податкові зобов’язання постачальником та податковий кредит покупцем при отриманні/перерахуванні такого гарантійного платежу не визначаються.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Податкового кодексу.

Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.185 ст. 14 ПКУ).

Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст.187 ПКУ).

Отже, якщо кошти у вигляді гарантійних внесків в майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем на загальних підставах.

Нарахування дивідендів: яку ставку податку на доходи фізичних осіб застосовувати?

З метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи, до яких належать доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

При нарахуванні дивідендів ставку податку встановлено у розмірі:

- 5% – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

- 9% – для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

- 18% – для доходів у вигляді дивідендів, нараховані за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням за ставкою 18%.

Сума доходу у вигляді дивідендів відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «109» (крім дивідендів, визначених у п.п. 165.1.18 ст. 165 ПКУ).

Зазначена норма передбачена п.п 14.1.268 ст. 14, п.п. 164.2.8 ст. 164, п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу.

Підприємець на загальній системі оподаткування отримав поворотну фінансову допомогу. Чи оподатковувати таку суму?

До складу доходу підприємця на загальній системі оподаткування, з відповідним оподаткуванням, включається сума поворотної фінансової допомоги, яка не повертається у визначений у договорі термін.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення (п.п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу).

Оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб - підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності.

Об’єктом оподаткування підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу).

Оскільки отримана підприємцем на загальній системі оподаткування поворотна фінансова допомога (позика) відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору така сума не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.

Але, якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів підприємця та оподатковується на загальних підставах (податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%).

Платник податку на прибуток надає безоплатну допомогу неприбутковій організації. Як відображати витрати?

Платник податку на прибуток, який при визначенні фінансового результату враховує різниці, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшує на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування (передачі), у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Тобто, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток бухгалтерський фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, яка перевищує 4% значення показника об’єкта оподаткування, відображеного у рядку 04 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, за попередній звітний рік.

Зверніть увагу, що такі коригування здійснюють лише підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, перевищує 20 млн. грн.

Зазначена норма передбачена п.п. 140.5.9 ст. 140 Податкового кодексу.

Фізична особа продала вантажний автомобіль. Як оподатковується отриманий дохід?

Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи від операцій з майном.

Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5% бази оподаткування.

Дохід від продажу об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі функції податкового агента.

Крім того, дохід від продажу вантажного автомобіля, є об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%.

Отже, у разі продажу фізичною особою вантажного автомобіля підприємству або підприємцю, така особа-покупець зобов’язана при нарахуванні (виплаті) доходу виконати функції податкового агента, зокрема, нарахувати, утримати та сплатити (перерахувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% та військовий збір за ставкою 1,5%.

Під час проведення операцій з відчуження об'єктів рухомого майна фізичній особі нотаріус посвідчує відповідний договір купівлі-продажу за наявності документа про оцінку майна (вантажного автомобіля) та документа про сплату до бюджету продавцем податку, обчисленого виходячи із ціни, зазначеної в договорі.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу, про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку.

Платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Зазначена норма передбачена п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України.

Трансфертне ціноутворення. Зміни до форми та порядку складання Звіту

ДФС України листом від 23.08.2019 № 27465/7/99-99-15-02-01-17 роз’яснила застосування норм законодавства щодо трансфертного ціноутворення та зміни до форми та порядку складання Звіту про контрольовані операції.

Наказом МФУ від 10.06.2019 № 242 (набув чинності 09.08.2019), затверджено Зміни до форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції.

Відповідно до змін, у формі Звіту таблицю «Загальні відомості про контрольовані операції» доповнено новим рядком «Разом», в якому у графі 4 відображається підсумок загальної суми контрольованих операцій, здійснених за звітний рік з усіма контрагентами.

Уточнено редакцію примітки щодо зазначення в облікових даних посадових осіб, які підписують Звіт про контрольовані операції, паспортних даних – для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті.

Слід звернути окрему увагу на зміни у кодах ознаки пов’язаності осіб.

Так, внаслідок доповнення Законом № 2245 положень п.п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Кодексу новими критеріями, які враховуються для визначення пов’язаних осіб, додаток 2 «Код ознаки пов’язаності осіб» до Порядку викладено у новій редакції.

З 01.01.2018 уточнено критерій щодо розміру частки володіння фізичних осіб корпоративними правами юридичних осіб через ланцюг - у розмірі, що становить 20 і більше відсотків.

Звіт про контрольовані операції, здійснені платниками податків протягом 2018 звітного року, заповнюється та подається за оновленою формою та у порядку, затвердженими Наказом № 242.

Водночас Звіти за 2018 рік, подані платниками до набрання чинності Наказом № 242, та запровадження можливостей надання Звіту за оновленою формою, вважаються дійсними.

ГУ ДФС у Запорізькій області